Розділ V НЕВИННІ ЖЕРТВИ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ

Розділ V
НЕВИННІ ЖЕРТВИ                
ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ

Після включення у 1939р. Західної України до Радянського Союзу сталінське керівництво розгорнуло тут репресивну практику, що діяла в УРСР. З осені 1939р. і до літа 1941р. провели широкомасштабні акції щодо українського населення, яке проживало в прикордонній зоні. У січні 1940р. постановою Політбюро ЦК КП(б) визначено прикордонну смугу шириною 800 м., з якої протягом квітня-травня 1940р. РНК України зобов’язав обласні партійні організації Західної України виселити жителів Устилуга, Сокаля, Угнова, (сіл Бендюга, Поториця, Ільковичі, Скоморохи, Перетоки).²²² Частина населення цих сіл була виселена з рідних домівок у прикордонній зоні.
Друга акція радянського уряду призвела до виселення жителів 76 сіл з території Львівської області, відведеної під військовий Яворівський полігон. Тоді ж було виселено 1420 мешканців села Діброва (Салаші) у Бессарабію. На батьківщину вони повернулися у 1946 році.
Наступною жертвою депортаційних акцій радянських органів стали польські осадники, лісничі, військовослужбовці Польської Армії, які отримали у 1920-1930-х роках землю у західних областях, заселених українцями. 29 грудня 1939р. постановою РНК СРСР № 2122-617 затверджено « Положення про спецпоселення і трудове влаштування осадників, виселених із західних областей УРСР і БРСР», підписане наркомом внутрішніх справ            Л. Берією. Поляків направляли у центральні і східні області Росії, здебільшого на лісорозробки. Їхнім родинам дозволялося брати з собою одяг, взуття, посуд, харчі із запасом на один місяць, гроші, дрібний господарський інвентар. Решта – все рухоме і нерухоме майно, домашні тварини – конфісковувалося. Вивозили осадників у лютому 1940р., в холодну зиму, у товарних вагонах з польських колоній Роликівка, Розалівка, Ксаверівка, з місцевостей біля Скоморох, Волиці Комаревої. Багато поляків померло в дорозі і у місцях розселення.
Крім виселення, агенти НКВС провели арешти осіб польської національності. У 1939-1941рр. радянські органи арештували 141 особу польської національності, що проживала на території Сокальщини. Серед арештованих були колишні офіцери ПА, поліцаї, агенти польської поліції, державні службовці, вчителі, поміщики, учасники напіввійськових формувань «Стжельци», особи, затримані під час нелегального переходу кордону або при спробі переходу кордону. Їх судили як «соціально-небезпечний елемент» за  різними статтями КК УРСР на термін від 5 до 20 рр. ВТТ. (див. Поіменні списки «Репресовані поляки Сокальщини»). Згодом виселили на спецпоселення у східні регіони СРСР і членів родин арештованих поляків.
Виселені і арештовані поляки були реабілітовані під час Другої світової війни. Одні з них вступили в армію Андерса, інші у прокомуністичні військові формування, створені на території СРСР.
Майже всі арештовані і виселені поляки, а також поляки, які ще залишалися в Сокальському районі, виїхали у 1944р. і 1956р. до Польщі.

ГЕНОЦИД ЄВРЕЇВ

Вивозили із Західної України також «класово-неблагополучний елемент» — єврейських біженців, які втекли з території Польщі, окупованої німцями, багатих євреїв і єврейських сіоністів.
У перші роки окупації німці розстріляли кілька сотень євреїв і створили в Сокалі над Бугом єврейське гето. За наказом ландкомісара Міллера арештували 104-х найбільш заповзятливих комуністів та прихильників більшовицької влади– вчителів, лікарів, юристів. Усіх їх вивезли на східну околицю міста і знищили»²²³, - писав краєзнавець Іван Вашків.
Німці звозили і зганяли до гето євреїв із сіл і містечок Сокальського повіту і сусідніх повітів до Сокаля. За спогадами Годісь Дарії, жительки Сокаля, у 1942р. в Сокальському гето проживало 14 тис. євреїв. Цю цифру назвав єврейський поліцай, сусід її батька. Для того, щоб розв’язати єврейське питання, 17 вересня 1942 року до Сокаля прибула спеціальна німецька поліційна команда, яка розпочала масове знищення євреїв. Під час першої облави поліція затримала 2300 чоловік. Їх пригнали на залізничну станцію Сокаль і завантажили у товарні вагони, у кожний по 100-200 чоловік.²²⁴ Євреїв без харчів, води кілька днів везли залізницею до концтабору Белзец, (Польща) на знищення.
На 27 травня 1943 року у єврейському гето ще залишалося 9500 чоловік.²²⁵ Якась частина євреїв загинула від хвороб і голоду, інших німці відіслали до концтабору Белзец на знищення, а решту розстріляли у протитанковому рові недалеко від Сокаля.
На території Сокальського району у грудні 1942р. німці створили гето у Великих Мостах. 600 мостівських євреїв у 1943р. німці розстріляли в урочищі Забабки біля с. Борове, 100 – знищили у Мостах, решту вивезли на знищення. Із 1500 мостівських євреїв врятувалися одиниці.