НАРОД ЖИВЕ
*
Великий Віз завис на небі зірнім,
Під ним люд бешкетує на Землі...
Двоглавий б’є чеченців непокірних,
І українців гне в кремлівській млі.
Віками мучать нас великороси,
Укравши нашу волю і добро,
Москва в наш край лише біду приносить,
Ще й назву „Русь” привласнив цар Петро.
Себе назвали „старшими братами”,
Нам нівечили віру і права,
Ганяли Заполяр’ям, Соловками
Щоб в нас була без тями голова.
А чи то так? „Ні!” Доказав Виговський,
Коли під Конотопом їх розбив,
Ой, пам’ятають вишкварки московські
Страшні уроки власної ганьби.
Вони нас малоросами прозвали,
Щоб мову таврувати сотні літ,
Та москалям та витівка не вдалась –
Народ живе! Перетерпів їх гніт.
Час повертає нам колишню славу,
Дарує знову гідність і мораль, -
Ми розумієм: пропадуть лукаві...
Нас зве в майбутнє зоряна спіраль.
|