** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина : новини ::14.02.2009


НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ

14 лютий 2009 року

Пошук в новинах   

  
суспільство

Зі сторінок Вашого порталу хочемо розповісти, як директор господарства, заснованого на основі паїв односельців і мешканців сусідніх сіл, засліплений жадністю і ненаситністю, позбавив їх можливості отримати майно. Для нього не існує ні закону, ні моральних критеріїв. Навіть щур не краде там де живе, але то щур…
Просимо надрукувати нашого листа, нехай люди знають своїх «героїв».
 Існує на Сокальщині горезвісне господарство ПП «Агрофірма Опілля»,  нащадок, колись одного з кращих в районі, колгоспу ім. Горького. Почалося все з того, що вибрали селяни головою спілки молодого, тихого обліковця тракторної бригади Володю Сеніва – молодим відкрита в нас дорога. І поки новообраний вникав у суть справи, колгоспники звичними темпами працювали на полях, фермах, бригадах, токах. Люди працьовиті, багато молоді, кожен спеціаліст своєї справи. І все би працювало, як у відлагодженому годиннику, коли б Володя не відчув кайфу влади і грошей. Почались затримки з виплати зарплати, люди ходили в контору і виклянчували в нього тяжко зароблені гроші на необхідне. Він же продавав сінаж, зерно, худобу, молоко, надавав послуги технікою іншим господарствам, а гроші осідали в його кишенях. Був випадок , коли молодий механізатор запитав про зарплату - голова  витягнув з кишені пачку грошей, розмахуючи  перед ним, питав скільки йому треба. Після того випадку працівник вважав, що нижче його гідності працювати під керівництвом знахабнілої, безсовісної і аморальної людини і звільнився з роботи. Його трактор поставили на бригаді і більше він в поле не виходив, бо розібрали на запчастини до інших тракторів. З часом переважна більшість техніки так занепала. Кілька років тому фінансовий стан справ у господарстві почав  визивати занепокоєння, але не в голови. Бо як можна пояснити такий факт, що в сезон 2005р. господарство здавало цукровий буряк на бурякопункт з 50% знижкою на забруднення. Тобто добрий шмат урожаю, який можна було використати для примноження майна пайовиків, добробуту селян чи соціальні потреби, пропав у невідомому напрямку.
   Здобувши на цьому тернистому шляху Заслуженого працівника сільського господарства, депутатство в районній раді, він остаточно довів господарство до розпаду, а людей до відчаю.
     В той час, коли всі господарства в районі сяк-так з бідами і сльозами виділяли пайовикам майно, на наших теренах це була нездійсненна мрія.
Володимир Степанович оберігав людське майно, як зіницю ока. Про ніяке виділення не могло йти мови. Навіщо роздавати пайовикам, коли можна «втихаря» продати  і наваритися. Так «заслужений», отримавши два легкових автомобілі на господарство за хороші виробничі показники, вирішив що надійніше буде, коли вони залишаться в нього. Одним з них, покористувавшись-продав, інший і по нині в користуванні його сім’ї.
  Люди вимагали виділення майна. Дата проведення зборів неодноразово переносилась. Лише після звернення ініціативної групи до районної влади остаточна дата була названа. Це 24 липня 2008р. Що тут почалось. ПП «Агрофірма Опілля» почало жваво збирати в людей майнові сертифікати, обіцяючи 50% від вартості по довіреності( до того купляло за15%), частково оплативши, а дехто до нині чекає грошей. На шару прискакали «потрібні» люди (сидячі на той час у високих кріслах районного фіскального органу, управліннях і столах)  і давай собі скупляти сертифікати. Розпродаж за зниженими цінами. Словом, за час, що залишався до зборів ПП разом зі скупщиками мали на руках сертифікатів достатньо, щоб на зборах проштовхнути будь яке, вигідне їм рішення. Потратились, але який куш.
   Збори пройшли, як по маслу. На очах у мудрих людей району(дехто теж не відмовився від халяви) і за підтримки юриста замість «обігових засобів, що прийшли в негідність» розпаювали «реальне майно, яке може бути виділене в натурі». Зокрема: внутріфермські дороги на суму 154196грн. І диву даєшся, коли розумієш, які наші люди далекоглядні. Вони розібрали ці дороги на «Ура». В умовах теперішньої кризи, кожен дядько поставить шлагбаум на своєму куску дороги і буде збирати платню за проїзд його володіннями. Це скільки робочих місць буде створено. Хоча п.14 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних с/г підприємств» чітко і однозначно відносить дороги до майна, «що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі та поділити його без ушкодження». До того ж БТІ такі об’єкти не реєструє. Що ж в такому разі робити з дорогою на 6000; 2700;26000 грн. Одному співвласнику особливо поталанило. Він отримав на свій сертифікат склад за 233.0 грн., а дороги на 3496 грн. Чи не викликає підозри такий попит на дороги?  
Може то Сенів намагався прикрити таким чином нестачу майна?
  Ви запитаєте до чого тут директор? А до того, що заява на виділення майна в натурі, котра не вписувалася в його розклад поділу майна просто не приймалася або редагувалась, після чого в ній і з`являлись куски доріг і таке ін.                     
   Немає заперечень, що декого з пайовиків влаштовує продаж сертифіката за гроші, але переважна більшість селян хотіла отримати майно. Тому що кожна родина користується  60 сот. городу, інші в своєму обробітку мають земельні паї, і техніка чи приміщення були б доброю підмогою при вирощуванні та зберіганні врожаю. Натомість «всьо шо нажито непосильним трудом, всьо вкрали». Примножене трьома поколіннями селян, незнаючих відпочинку ні в дощ, ні в спеку, ні в собачий холод, коли руки німіли від втоми і навантажень, а спини горбились від праці - тепер це майно не їхне. До нього  підібрались ті, що по-жебрацьки тягнуть руку , сидячи в своїх кріслах, до кожного з нас: «Дайте хабара на прожиття». Підзбиравши грошенят, пішли на село просити: «Продайте нам що найкраще, як подешевше». І знайшовся сердешний, що відгукнувся на їх прохання. Людям сказав, що він цар і бог, що можуть говорити і писати куди хочуть, а майна все одно не отримають. Попродали люди свої папірці, потратили гривні і лишились зі своїми неприхованими образами. Бо нема гірше, як з Івана пана.  
   Не згідні з тим грабунком звернулись із заявами до всіх гілок місцевої влади. Не заставили на себе довго чекати запевнення, що в цьому процесі ніяких порушень нема від начальника управління АПК Шайноги, заступника голови РДА Зарічної, прокуратури Сокальського р-ну.
  Що ж! Нас зневажають, а ми міцніємо. Йдемо вище…
   
Мешканці сіл: Забужжя, Опільсько, Конотопи, Бояничі, Гатовичі.
Надіслав Юрій

дописувач
-

якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити
напишіть адміністратору: заповніть HTML форму

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
18:22, 19 липня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567