Духовна сторінка
СОКАЛЬЧАНИ У ЛЮРДІ
Уже декілька років при Сокальсько-Жовківській єпархії УГКЦ існує паломницький центр, який займається організацією прощ та паломницьких поїздок наших парафіян по відомих святих місцях та зустрічах молоді.
З благословення владики Михаїла Колтуна у період з 18 по ЗО травня 2010 року група осіб від Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ брала участь у паломництві до одного із найсвятіших місць світу - Люрду. Люрд розташований на передгір`ях Високих Піренеїв у південно-західному кутку Франції, неподалік іспанського кордону. Місто налічує 15000 мешканців і є другим за кількістю готелів після Парижу. Люрд здатен щосезону прийняти 5000000 паломників. Одних лише хворих, що надіються на зцілення буває майже 70000 в рік. В цьому містечку сталося одне з найважливіших об`явлень Матері Божої за всі часи християнської історії.
11 лютого 1858 року з`явилася Пречиста Діва Марія чотирнадцятирічній селянській дівчинці Бернадеті Субіру, що збирала хмиз у лісі. З’явилася ця «Пані» дівчинці в печері, що стояла неподалік і сказала до неї: «Йди до священиків і скажи їм, щоб збудували на цьому місці каплицю, бо я хочу, щоб воно стало місцем ласки для людей. Не переставай молитись і кажи іншим, щоб вони молилися. Піди і напийся з джерела та окропи себе водою з нього...». Ніякого джерела дівчинка не бачила і ніхто ніколи не знав про нього. Але коли Бернадета розгорнула землю на вказаному місці, то звідти почало бити джерело, яке згодом перетворилося у гірський потік. І ось почалися чуда. Один сліпець промив водою очі і знову став бачити. Сусідка дівчинки поклала, вмираючу дитину в джерело і хлопчик не тільки ожив, але й став здоровий та дужий. Саме після цього оздоровлення до Люрду з цілого краю почали сходитися люди. В1933 році, після чотирирічних досліджень спеціальної комісії, церква визнала Люрд місцем чуд, які не можна пояснити наукою. А Бернадету, яка померла на 54-у році життя, проголосили в соборі св. Петра в Римі святою.
Сьогодні українці мають в Люрді золотоверху церкву, великий дім, де живе священик та сестри-законниці, навпроти церкви є український готель Святої родини, а поміж церквою і готелем пролягає вулиця України, яка є затверджена французьким урядом.
Наша проща розпочалася молитвою у кафедральному соборі святих апостолів Петра і Павла міста Сокаля. Далі подорож пролягла через Польщу, Чехію, Німеччину.. По дорозі. відвідали європейські столиці - Прагу, Париж. Тут відслужили молебень до Пресвятої Богородиці в українській церкві Святих Володимира та Ольги. У Люрді відбувалося 52-е Міжнародне військове паломництво Михаїлом Колтуном. Три дні маленьке прованське містечко нагадувало військовий табір, в якому юнаки та чоловіки з усього світу молились на різних мовах за добру долю для дітей, здоров"я, любов та злагоду у родинах, мир у всьому світі..
Після урочистих заходів у Люрді українці відвідали «вічне місто» - колиску християнства - Рим. Там, на площі святого Петра, відбулася зустріч з Папою Бенедиктом, який привітав нас українською мовою. Потому ми мали можливість відвідати Базиліку святого Петра, Базиліку Санта Марія Маджоре (в ній нині служить владика Іриней Білик), Колізей, фонтан де Треві, українську церкву - собор святої Софії у Римі. В соборі святої Софії нас гостинно вітав наш земляк о. Андріан Книш. Він розповів нам історію створення святої Софії, провів у митрополичі палати, в яких жив та помер кардинал Йосиф Сліпий, показав крипту, в якій покояться останки духовних та світських осіб, що причинилися до створення центру української культури та духовності у Римі.
Наша подорож продовжилася у Венеції, Відні та Мюнхені. Українська парафія Мюнхена на чолі з о. Володимирам Війтишиним (родом із Бродівщини) гостинно вітала нас варениками та червоним борщем, за якими ми скучили впродовж подорожі. Усім запам`яталася поминальна панахида на могилі Степана Бандери, який був убитий та захоронений у Мюнхені. По дорозі додому паломники відвідали Вадовіце - місто, де народився і провів своє дитинство маленький Кароль Войтила (Папа Іван Павло II). На музеї-садибі є напис: «Я Вас шукав. Тепер Ви прийшли до мене і я дякую Вам» (Кароль Войтила). Ці слова є свідченням того, що всі ми шукаємо щось у своєму житті. Кожен з нас покладав на цю подорож якісь свої сподівання чи щось очікував від неї. І кожен упродовж неї знайшов свого Бога у своєму серці.
25 червня 2010 р. Мар`яна ЯРЕМЧУК, керівник групи.
Газета
"Голос з-над Бугу"
якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити напишіть адміністратору: заповніть
HTML форму