політика
Відкритий лист КУН
Вважаємо за необхідне висловити свою позицію з приводу змісту і форми так званого відкритого листа голові Львівської обласної державної адміністрації П.Олійнику, підписаного керівниками кількох партійних та однієї громадської організації Сокальського району, опублікованого в квітні 2005 р. в 4(66) числі газети „Сокальщина". Мова іде, в першу чергу, про грубу спробу дискредитації та зведення наклепів на колишнього голову районної державної адміністрації, члена-засновника Конгресу Українських Націоналістів на Сокальщині, члена Президії Головного Проводу, заступника голови обласного Проводу КУНу М.Пшевлоцького. Автори цього опусу діяли згідно з основоположним принципом геббельсівської пропаганди: чим більша брехня - тим легше їй повірять. Перш ніж висловити свою думку стосовно оцінок, якими рябіє „лист", торкнемося, так би мовити, фактажу, який, хоч і скупенько, та все ж представлений у ньому.
Напевно в поспіху, автори полінувалися заглянути в особову картку п. Пшевлоцького М.І. Інакше вони дізналися б, що Представником Президента України в Сокальському районі він був призначений 9 квітня 1992 року, а не 5 червня, як вказано у „листі". А також зробили б для себе відкриття, що до того М.Пшевлоцький вже очолював керівництво району, тому що в кінці березня 1990 року районна рада народних депутатів обрала його головою районної ради, а на початку лютого 1991 року — головою ради і головою її виконкому. Тому стверджувати, що саме з „висоти" посади Представника Президента М.Пшевлоцький розпочав „кадрову чистку" є принаймні нелогічним. І „кадрову чистку" якої команди? Створеної ним самим? Повірте, що з тверезою логікою це не особливо в`яжеться.
А хто зможе заперечити, що саме під керівництвом М.Пшевлоцького або принаймні під час його керівництва формувалася абсолютна більшість теперішніх керівників району, в тому числі і тих, хто зараз перебуває на найвищих керівних посадах? Ротація кадрів, як правило, відбувалася природно, органічно і обґрунтовано. Однак, принципово. Чи міг голова райдержадміністрації „тримати" на посаді, наприклад, керівника відділу людину, яка могла дискредитувати і імідж влади, і її політичну позицію, і власну людську гідність навіть в дні найбільших національних свят?
Зрештою, якби авторами керували не заангажованість і упередженість, то вони б пригадали, що М.Пшевлоцький обійняв вище перераховані посади не випадково, а тому що проявив себе як лідер національно-визвольних процесів в нашому краю. Адже саме він був одним із організаторів і першим головою Товариства української мови ім.Т.Шевченка, саме він був одним із організаторів і керівників Народного Руху України, саме він був одним з перших членів Сокольської групи Української Гельсінської Спілки, саме він був організатором і керівником перших масових народних віч у Сокалі, саме під його керівництвом було проведено першу демократичну і переможну виборчу кампанію 1990 року, саме він організував на Сокальщині спротив спробі державного перевороту у вигляді ГКЧП у серпні 1994 року і, якщо не першим, то одним з перших в усій Україні дав публічну оцінку через ЗМ1 тодішнім подіям, оцінивши дії правлячої в тодішньому Радянському Союзі верхівки як спробу фашистського перевороту.
Цей логічний ряд можна продовжити. Однак повернімося до фактів (якщо їх так можна назвати). Ще одне місце в „листі", де подаються не лише якісні, а й кількісні оцінки, стосується пустування „близько 50% орних земель". Неадекватність такої оцінки є зримою візуально. Дамо слово статистиці. Так от за даними районного відділу статистики станом на 01.01.2005 р. в районі із 62 тис. га ріллі в обробітку знаходиться 51,8 тис. га, що складає більше 83%, тобто не обробляється менше 17%.
До речі, в умовах глибокого реформування сільського господарства в інших країнах частка необроблюваних земель в кілька разів перевищує названий відсоток. В сусідній з нами Польщі, в тих її регіонах де аграрний сектор був усуспільнений, частка необроблюваних земель після падіння соціалізму сягала 50-60%.
Сокальщина завжди була і є провідним аграрним регіоном Львівщини. На думку експертів і фахівців сільськогосподарського виробництва, болісний і, до речі, не завжди глибоко продуманий процес реформування саме Сокальський район пройшов з найменшими втратами, внаслідок чого частка району в виробництві товарної сільськогосподарської продукції зросла майже вдвічі.
В районі створені передумови для розвитку багатоукладної аграрної економіки, розвитку агроформувань різних за структурою та організаційними формами. Не випадково саме на Сокальщині найпотужніше розвинуте фермерство і водночас ефективно функціонують крупні господарства (агроформування).
Однак, ми не ставимо собі за ціль аналізувати здобутки чи упущення п.Пшевлоцького як керівника виконавчих і представницьких органів влади в районі. Детальніше зупинимося на розгляді лише двох "фактів" взятих з "листа" для того, щоб проілюструвати ступінь "об`єктивності" його авторів.
Наше звернення має на меті підтвердити політичну позицію Миколи Пшевлоцького, якого в "листі" звинувачено ледь не в усіх смертних гріхах, особливо у відсутності політичної визначеності. Ми вже сказали про те, де був і що робив М.Пшевлоцький під час першого етапу української національної революції. Гадаємо, що сам прелік преконливо свідчить і про політичну позицію і про громадянські та людські якості. А хіба незмінне членство в опозиційній партії і участь у роботі її найвищих керівних органів не є свідченням політичної позиції. Хочемо довести до відома широкого загалу і те, що М.Пшевлоцький неодноразово отримував запрошення, в тому числі і в, делікатно кажучи, імперативній формі, до інших партій - до тих які відкривали двері до високих коридорів влади. Однак, він залишився кунівцем. Це теж не свідчення позиції?
А хіба участь у Форумі демократичних сил Львівщини єдиного керівника районного органу державної виконавчої влади, голови Сокальської райдержадміністрації М.Пшевлоцького не вияв позиції.
Як кунівець М.Пшевлоцький висунув себе кандидатом в депутати Верховної Ради України, бо вважав, що націоналістична, патріотична позиція, яка відображає найсуттєвіші інтереси української нації повинна бути репрезентована у найвищому законодавчому органі держави. Цей факт подається ледь як не вияв національної зради. Будь-хто із громадян України має право виборювати мандат народного депутата. Це право конституційне. Задля можливості його реалізувати і відбулася українська революція. А звідки взялася інформація про якісь вказівки щодо кандидування з АП, а також про "погрозу" В.Ющенка виключити з блоку "Наша Україна" Львівську організацію КУНу залишається відомим лише авторам листа. Очевидно, що М.Пшевлоцький зазнавав тиску під час виборчої кампанії з усіх сторін. Однак, його зняття з кандидування мало значно глибші етичні і політичні мотиви, які викладені у відповідній заяві.
Щ ж до позиції М.Пшевлоцького під час президентських виборів 2004 року, то вона була очевидною і друзям, і недругам. Охочих можемо відіслати до інтерв`ю народного депутата І.Шурми, в якому той публічно звинуватив М.Пшевлоцького у відкритій підтримці В.Ющенка.
До відома авторів "листа" хочеться також донести, що М.Пшевлоцький щорічно звітувався про свою роботу перед депутатами, так як цього і вимагає Закон. І жодного (!) разу діяльність виконавчого органу влади чи його особисто не отримувала негативної оцінки. Хоча працювати доводилось в дуже непростих умовах. Що ж до оцінки громади, то просто нелогічно і неприродньо чекати щоб владою були закікавлені всі без винятку. І тим не менше, громада Сокальщини неодноразово висловлювала М.Пшевлоцькому своє довір`я — і через своїх повноважних представників — депутатів районної ради, і шляхом загального голосування, як це було у 1994 році.
Звичайно, найкращий спосіб висловлення довіри чи недовіри владі - формування її виконавчих органів шляхом прямої і безпосередньої участі в цьому процесі громадян. Такий підхід закладений конституційною реформою і ми цілком підтримуємо її реалізацію, зокрема в частині надання всієї повноти повноважень щодо формування виконавчих органів місцевої влади територіям і територіальним громадам.
Хочемо привернути увагу широкого загалу не лише до політичних аспектів так званого "листа", а й до чисто етичних його сторін та й загалом нашого сьогодення. Складається враження, що дехто вбачає головне своє завдання у підданні поголовній обструкції всіх хто працював раніше. Ба, не просто обструкції, а у влаштуванні своєрідного цькування тих чи інших осіб. Особливо на сторінках згадуваної вже газети, яка своїм характером дорівняється невдовзі одіозності свого редактора. Зрештою, напевно, годі очікувати толерантності і об`єктивнсті, особливо в оцінці засадничих політичних моментів, від тих, хто з великим жалем розлучався з пам`ятниками вождів комуністичної епохи, не підтримуючи голосуванням, наприклад, зняття пам`ятника В.Ульянову в м.Сокалі ( а серед підписантів "листа" є такі), але нас дивує нещирість тих, хто був поряд з М.Пшевлоцьким і в 1989р., і в 2004 р. і міг зблизька і живцем бачити де і з ким був останній.
Звичайно, це приватна справа М.Пшевлоцького, як відреагувати не цей, м`яко кажучи, некоректний випад - вдатися до правових способів захисту своєї честі і гідності, чи вчинити так як сказано в одній відомій народній приказці. Ми ж хочемо авторам "листа" нагадати іншу народну мудрість: "Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся".
Провід районної організації
Конгресу Українських Націоналістів
КУН
якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити напишіть адміністратору: заповніть
HTML форму
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
