** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина : новини ::14.01.2006


НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ

14 січень 2006 року

Пошук в новинах   

  
економіка

ОСТАННЯ ЗИМА СТАРОЇ КОПАЛЬНІ

На «Бендюзькій» досі трудяться 542 особи. 180 з них зайняті на поверхні, решта — під землею. Яка ж доля очікує людей після її закриття? Найкраще було б почути з цього приводу думку директора шахти Ярослава Кіха. Але, на жаль, зв’язатися з ним не вдалося. Перед тим він був у тривалому відрядженні, з якого нещодавно повернувся. Але тепер, схоже, йому не до журналістів. Принаймні, на телефонні дзвінки з його приймальні відповідали лаконічно: «Директор у шахті» або «директор ще не повернувся».

Перед тим як їхати на «Бендюзьку», я поцікавилася у директора Сокальського районного Центру зайнятості Віктора Лащука, чи відома кількість людей, що поповнять ряди безробітних у зв’язку з ліквідацією копальні. Він назвав орієнтовно цифру: сто сорок шість. Хто з них зареєструється у Сокалі, а хто у Червонограді чи Радехові — досі не відомо. Це можна з’ясувати лише під час розмови з кожним. Однак персональної мови не вели. Людей назагал попередили, що невдовзі шахта припинить своє існування. Яким же буде завтрашній день, толком не знає ніхто.

Найбільше занепокоєння серед тих, хто працює на поверхні. Здебільшого, це — жінки. Їх на «Бендюзькій» 192. Вони відверто тривожаться за своє майбутнє і не вірять в обіцянку керівників ДП «Львіввугілля» створити на існуючій базі нове виробництво і нові робочі місця. Пригадали історію з сумним фіналом колишньої п’ятої шахти, що була у Волсвині. Від неї і сліду не зосталося, все зрівняли із землею.

Песимістично були налаштовані і молоді робітники, яких зустріла неподалік їдальні. Жоден з них не погодився назвати своє прізвище чи бодай ім’я. Мовляв, згодом біди не оберешся. «Навчальство може обіцяти золоті гори. Їм живеться непогано: сидять в об’єднанні в теплих кабінетах, їздять в Польщу, в Китай... А простий робітник їх мало цікавить», — як відрізав, обірвав розмову чоловік у спецівці.

ЧАС ПІК ЩЕ НЕ НАСТАВ


З «Бендюзької» виймають останнє вугілля. 25 грудня почнеться перший етап звільнень. У відділі кадрів досі немає бодай попередніх списків тих, хто потрапить під «перші ножиці». Ймовірно, що серед них будуть кандидати на біржу праці. Але остання не є фондом допомоги. Звільнені можуть розраховувати лише на тимчасову поміч, заким не влаштуються на іншу роботу. Вакансії є. Особливо для гірників очисного вибою. Їх бракує на багатьох шахтах. Тому й не варто тратити немалі державні кошти — середньомісячна заробітна плата шахтаря складає 1000—1300 гривень — є робочі місця, зокрема, на «Степовій», «Лісовій», «Зарічній»...

Як закриття зробити якомога безболіснішим? Як тут слід діяти і зараз. і згодом? Ось кілька думок спеціалістів:

Емілія ПІДБОРЕЦЬКА,


начальник відділу кадрів шахти «Бендюзька»:


— Наші люди поінформовані про те, що шахту закривають. Поки що все спокійно. Проблеми почнуться, як дійде до конкретних звільнень. У найближчі дні начальники дільниць подадуть свої пропозиції і, можливо, списки людей, які перейдуть на інші шахти. У липні бригада Шинкаренка (прохідницька — авт.) перейшла на «Степову». В ній працювали хлопці з Волсвина, Бендюги і Червонограда, але всі вони дружно написали заяви і перейшли на десяту. Днями ще десять чоловік переходять туди ж, на «Степову». У нас залишаються, в основному, допоміжні служби — транспортна, монтажна.

Вважаю, що підземники не підуть на біржу. У них конкретна ціль: заробити десять років стажу і мати шахтарську пенсію. Ті ж, у кого великий стаж, найчастіше йдуть на пенсію за інвалідністю…

Віктор ЛАЩУК,


начальник районного Центру зайнятості:


— На шахті є тридцять будівельників. Для них ми могли б запропонувати роботу на «ВЕМО» (Великі Мости). Це підприємство одне з перспективних у районі. Тут виготовляють сучасні меблі. Будівельники з «Бендюзької» могли б повчитися і перейти сюди. Але треба знати заздалегідь, чи вони на це погодяться, чи зручно їм буде добиратися до нового місця роботи.

Звільнятимуть шахтарів і, без сумніву, виникнуть найнесподіваніші запитання. Скажімо, людині залишилося до пенсії вісімнадцять місяців, її скерують до нас. Між тим така особа має право на дострокову пенсію. Шахтарі можуть зареєструватися і займатися підприємницькою діяльністю, при цьому одержати одноразову допомогу з безробіття. Чи вони знають про це? До того ж, аби допомогти людям, мусимо закласти відповідні кошти у бюджет. А зробити це без конкретної інформації із шахти неможливо.

Олександр ГОРДІЄНКО,


заступник директора по капітальному будівництву і реструктуризації ДП «Львіввугілля»:


— Шахтарям не загрожує безробіття. Шахтам потрібні робочі руки. А заробітна плата майже одинакова на кожній з них. В ДП «Львіввугілля» досі ніхто не звертався із заявами про те, що не хоче переходити в інші колективи.

Ліквідаційна комісія ще не створена. Вона вирішить долю наземних приміщень. Історія п’ятої шахти не повинна повторитися. Як людина, що була причетна до неї, нагадую таке: проект закриття Волсвинської шахти переробляли три рази. Сокальська влада тоді ніяк не могла вирішити: забирати чи ні шахтні будівлі. А там була чудова їдальня, тепличний комбінат... Шахту уже передавали, і в останню мить з’явилося доповнення до проекту про ліквідацію.

Сергій СТЕПАНОВ,


провідний інженер,


Василь КІХ,


інженер-гірник, обидва входять


в дирекцію з ліквідації шахти «Бендюзька»:


— Дехто хвилюється чи у нас не повториться історія п’ятої шахти. Думаю, що ні. Ми зібрали для проектантів всю необхідну інформацію. Проект закриття розробляють київські науковці. Справа просувається повільно, бо міністри постійно змінюються. Досі з галузевого міністерства ми не дістали чітких вказівок, пов’язаних із закриттям «Бендюзької».

Наш колектив зацікавлений, аби зберегти всі споруди і будівлі, і створити на їх базі нове виробництво і нові робочі місця. З цією метою зустрічалися із підприємцями, зацікавленими людьми. Зараз вивчаємо їх пропозиції, поради. Однак ситуація остаточно проясниться лише тоді, як столичні науковці надішлють нам готовий проект.

Записала


Оксана ОНІПКО.


"Голос з-над Бугу" /25 листопада 2005р.

Газета
"Голос з-над Бугу"

якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити
напишіть адміністратору: заповніть HTML форму

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
21:48, 28 березня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567