погляди
НАЦІЯ ПОВИННА БУТИ СИЛЬНОЮ
Сьогодні, особливо після газового конфлікту з Росією, намагаємось осмислити, а в чому його причина? Можливо Росія лише хоче на нас підзаробити? Якщо ми прагнемо бути країною з ринковою економікою, то от вам і ринкові ціни на газ. А може хоче, щоб ми їй наш газопровід продали, який проліг через українську територію аж до Європи? Це й зрозуміло, їхній газ, то й хочуть, аби і їхня труба була. А може вони проти того, аби ми вступали в НАТО і шантажують нас газом? і це теж зрозуміло. Бо навіщо їм під носом, на території України, американські бази? Америка знає, що робить, їй газу не треба, в Іраку нафти багато.! Європу розбудовує. Якщо Україна підтримуватиме її політику, то й для нас місце виділять. І в Росії, і в Америки свої інтереси. А що ж Україна?
Ми, оббиваючи європейські пороги, не бачимо, що Росія за Путіна не та, що за Єльцина, і вона ближче до Європи, аніж ми. Більше того, тримає Європу за газові віжки.
Чи потрібне нам НАТО, і хто на нас збирається нападати? Звичайно, у світі є збройні конфлікти, але тепер модні війни інформаційні та економічні! З їх допомогою можна завоювати або змінити владу у будь-якій країні. От і Росія відкрито і грубо тисне на нас газом. Чи це є загрозою для нас? Думаю, що ні. По-перше, це робиться відкрито і грубо, по-друге, це ж нам на краще. Адже ми змушені будемо розбудовувати економіку і промисловість більш енергозберігаючу. І не потрібно піднімати антиросійську істерію, бо це лишень показує нашу слабкість та безпорадність. Найкращий захист —це напад. Нам треба йти в Росію, створювати з ними спільні підприємства на тих же газових та нафтових родовищах і мати з цього користь.
А де наші ринки збуту? Напевно, що не в Європі, бо там не знають, куди свою продукцію подіти і успішно спихають нам. Нових технологій вони нам не привезуть, а дадуть таке, що у них давно застаріло. Навіщо їм конкуренти? Вже п`ятнадцять років радять і вчать як нам жити. А який результат? Підприємства напіврозвалені і нічого нового не збудовано. Економіка у занепаді, а крамниці—повні товару. На п’ять мільйонів скоротилося населення України, а ще стільки ж у наймах в Росії і на Заході. Хоча нині маємо демократію і свободу слова. Тепер чуємо як нам обіцяють (особливо перед виборами), займаються словоблудством, сперечаються один з одним і обливають брудом. І все заради того ж народу. Простіше кажучи, перекладають свою неспроможність щось конкретно зробити на плечі людей, і в такий спосіб лише одурманюють нас.
А чого варті ті латиноамериканські чи російські «мильні опери» з нескінченними рекламами? В тих серіалах лише лукавство, хитрість, запроданство. Перекладають їх хіба українськими словами, але не літературною українською мовою. Якщо є передачі з історії України, то це, переважно, про голодомори, наші військові та політичні поразки. Одні сльози та ридання. Але ж були в нашій історії і великі перемоги, і визначні люди, якими гордиться весь світ. Про це треба втлумачувати молодому поколінню, на цьому їх треба вчити. На сльозах не виховується сильна духом нація, яка б гордилася своєю Батьківщиною. Де наші кінофільми про козаків і Січ Запорізьку, про наші перемоги? Ми навіть самі не здатні зняти кінофільм про нашого Тараса Бульбу, мусять це французи робити.
З іншого боку, на мій погляд, підступно навіюють цінності, які нам зовсім чужі. Звинувачуючи Східну Україну у непатріотизмі. А цього не треба робити. Бо там є люди, які люблять Україну, хоча більшість з них російськомовні. Не треба нас ділити, ми маємо бути разом. Вважаю, що у 1991 році — це була перемога, бо Схід і Захід були разом.
Як на мене, то Помаранчева революція трохи розділила нас. Одна половина раділа, а інша — ні. Нам необхідно зробити так, аби і Схід, і Захід були задоволені нашими спільними лідерами. Політики мають дійти згоди, порозумітися заради України.
Велике бачиться на відстані. Бо, як і нині, на наших гривнях зображені портрети і Мазепи, і Хмельницького, так, можливо через десятиліття наші нащадки на гривнях друкуватимуть профілі і Кравчука, і Кучми, і Ющенка?
- Якщо ми станемо сильною нацією, економічно міцною державою, то з нами рахуватиметься і Європа, та й Росія не «викидатиме коників» стосовно газу. У світі рахуються тільки з сильними і поважають сильних.
Степан ПРИДКА. с. Поториця
Газета "Голос з-над Бугу", лютий 2006р.
Газета
"Голос з-над Бугу"
якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити напишіть адміністратору: заповніть
HTML форму
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
