** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина : новини ::02.03.2021


НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ

2 березень 2021 року

Пошук в новинах   

  
історія

  • Весілля Івана та Іванни Ляхвацьких
  • Весілля Івана та Іванни Ляхвацьких

     знову Угнів в Україні (Угнів та угнівчани  в 1951–1965 роках)..............


    І єдналися долі…

    1951–1953 рр. люди активно з’їжджалися в Угнів з різних куточків України, і кожен віз із собою свої звичаї та обряди. Тут ставали на весільний рушник, тут вінчалися. І тут народжувалися міцні і здорові сім’ї. Ось деякі з них.
    Так у 1953 році заїхала в Угнів Солтис Ма¬рія Федорівна із с. Накваша Підкамінського району, а в 1955 році сюди приїхав юнак Особа Дмитро Іванович із с. Підлисся Білокам’янського району. Марія працювала у кістково-туберкульозному санаторію, а Дмитро – у „Прапор ко-муні“, і через два роки, 4 серпня 1957 року, молодята стали на весільний рушник. Вінчалися в Угнівській церкві. Шлюб давав о. Сологуб.
    „Весілля проходило окремо: молодий зі своїми гостями вдома, а я зі своїми – у себе вдома  забавлялися, – згадує  Марія  Федорівна
    – І тільки надвечір Дмитро прийшов до мене. Весілля продовжувалося і наступного дня. Ще гостили родину і сусідів“.
    Подружжя виховало п’ятеро дітей.
    У 1954 році приїхала у місто Грик Парасковія із села Кам’янка-Липник Жовківського району, а в 1958 році сюди прибув Глива Григорій із села Шабельня цього ж району. „4 лютого 1959 року ми розписалися, – ділиться спогадами уже літній чоловік. – Весілля у нас не було. Не встигли. Наступного дня мене забрали в армію.“
    Виховали двоє дітей.
    Нечипоренко Євдокія Олександрівна прибу-ла в Угнів у 1952 році із маленькою донечкою (чоловік загинув на фронті). Тоді ж сюди приїхав на роботу Олійник Володимир Степанович. У березні 1954 року вони розписалися. Весілля теж не було.
    Виховали п’ятеро дітей.
    16 листопада 1956 року обвінчалися Марія Максимівна Вербова (родом із села Новосілки Томашівського району – Польща) та Григорій Какалюк із села Тяглова Забузького району. Пригадує Марія Максимівна: „Розписувалися ми у міській раді, де головував Потапенко Феодосій Тихонович. Шлюб нам давав о. Сологуб. Із села Тяглова, де жила родина, приїхало до Угнова аж 11 возів з гостями. Падав сильний дощ. Але нам, молодим, було тепло і весело“.
    Подружжя виховало дві донечки.
    7 лютого 1953 року на весільний рушничок стали Біда Василь Іванович із села Старичі Яворівського району та Федуник Меланія Васи-лівна із села Карова Забузького району
    Виховали восьмеро дітей.
    12 листопада 1960 року створили сім’ю Бігус Ліда Дмитрівна, корінна угнівчанка, та Крушельницький Роман Афанасійович із села Любенці Стрийського району.
    Виховали дві доньки.
    8 березня 1959 року створили молоду сім’ю Гойдик Степан Васильович із села Соколики Турківського району та Журакова Любов Михай-лівна із села Остобіж Рава-Руського району. Розписалися в Угнові. Весілля не було.
    Виховали четверо синів.
    8 березня 1956 року вийшла заміж Задорожна Катерина Дмитрівна зі села Синьковичі Жовківського району за Губені Едварда Йосиповича зі села Комарівка Бродівського району. Згадує Катерина Дмитрівна: „Після весілля відразу ми виїхали в Казахстан на цілинні землі. Повернулися в Угнів через рік“.
    Виховали двох синів і дочку.
    У 1956 році одружилися Михайло Михайлович Маков’як із села Устіянова Нижньоустріківського району (Польща) та Федуник Марія Максимівна, корінна карівчанка. „Весілля відбувалося у нас за усіма звичаями. Я пішла за невістку, – згадує літня жінка. – Ми виховали двоє дітей“.
    У 1959 році створили сім’ю Лис Олександр Іванович та Дужа Ольга Іванівна із сусіднього села Карова. Олександр Іванович – педагог, вчитель української мови та літератури в Угнівській середній школі, а Ольга Іванівна – медпра-цівник, працювала медичною сестрою в лікарні.
    Виховали двоє дітей.
    1 вересня 1957 року одружилися Кушнір Степан Іванович із села Накваша Бродівського району, куди була виселена родина з села Ульгівок (Польща) та Заставна Дарія Іванівна із села Трійця Заболотівського району Івано-Фран-ківської області (рідне село В’язовниця, що біля Перемишля, Польща). „Весілля, як такого, у нас не було, тільки розписка (найближчі родичі та сусіди). А розписував нас голова міської ради Потапенко Феодосій“,– ділиться спогадами пані Дарія.
    Виховали три донечки.
    Цюприк Михайло Йосипович із села Низи Забузького району та Воронка Марія Данилівна із села Карова того ж району одружилися в 1959 році.
    Виховали четверо дітей.
    13 листопада 1958 року створили молоду сім’ю Пігура Пилип Леонтович з Карова та Кушнір Тетяна Іванівна з села Накваша Підкамінського району. Розписувалися в Угнові.
    Виховали доньку і сина.
    Цього ж 13 листопада 1958 року в Угнівській міській раді скріплювали свій сімейний союз Типа Григорій Іванович та Демчук Марія.
    Виховали сина і дочку.
    У 1956 році створили сім’ю Мацуляк Андрій Андрійович з-під Бережан Тернопільської об-ласті та Флисник Ксенія Андріївна із села Курники Немирівського району. „Батько був виселений із Перемишлянського району Краківського повіту (Польща), прибув до Угнова у 1956 році. Працював у Белзькому дорожньому управлінні, а мама – домогосподарка“, – розповідає дочка Марія Цапко.
    Виховали доньку.
    Олійник Іван Іванович із села Устіянова Нижньоустріківського району (Польща) та Голубець Марія Андріївна із села Красноармійське Будьонівського району Донецької області 21 ве-ресня 1954 року стали на весільний рушник. Шлюб брали у сусідньому селі Карові. Марія Андріївна згадує свій пророчий сон напередодні знайомства з майбутнім чоловіком: „Іде по залі¬зничній колії хлопець, якого я бачила серед працівників залізниці. А наступного дня ми познайомилися і незадовго побралися“.
    Виховали четверо дітей.
    У 1955 році створили сім’ю Луценко Іван Омелянович з пос. Більшовик Олександрійського району Кіровоградської області та Войтківська Любов Василівна з села Смільниця Старосамбірського району.
    Виховали двоє дітей.
    Проць Володимир Олександрович із села Шабельня Жовківського району та Шидловська Марія Юріївна із села Гончарівка Золочівського району побралися у 1964 році. Весілля було для близьких друзів і родичів.
    Виховали сина і дочку.
    „Мої батьки Ляхвацький Іван Іванович та Сідельник Іванна Григорівна з’єднали свої долі в 1957 році. Весілля відбулося в Карові. Батько працював в СТ, а мама – у міській раді прибиральницею“, – ділиться спогадами дочка Дем’янович Ольга.
    У 1953 році побралися Фарина Микола Михайлович з Кам’янки Липник Жовківського району та Мазур Парасковія Дмитрівна із села Карова. „Батьки приїхали в Угнів із Рави-Руської, – розповідає Мазур Ольга. – Тато Микола працював водієм у лікарні, а мама Парасковія – там же санітаркою“.
    „Тато Мирон Якимович і мама Парасковія Михайлівна приїхали в Угнів у 1952 році із Рави- Руської, – розповідає син Ігор Бавол. – Мій тато влаштувався столяром у лікарні, а мама – сані¬таркою“.
    Виховали п’ятеро дітей.
    Як згадує Бичкар Іван Матвійович родом з села Сліпорід-Іванівка Пирятинського району Полтавської області, приїхав в Угнів у 1958 році після служби в армії і у травні цього ж року став майстром виробничого навчання в Угнівському училищі механізації № 10. Тут зустрів Гагаріну Валентину Павлівну з міста Торопець Калінінградської області, яка працювала медсестрою в кістково-туберкульозному санаторію. 10 грудня 1958 року молоді одружилися.
    Виховали двоє дітей.
    „Починок Микола Павлович із села Дениски (Польща) приїхав в Угнів із села Мужилів Бережанського району Тернопільської області у 1952 році разом із дружиною Марією Степанівною ро¬дом із села Корчів Забузького району. Батько працював ковалем“, – розповідає син Василь.
    „Мій батько Білоус Іван Федорович із села Домашева Забузького району. У 1947 р. був репресований у м. Глазов Удмуртської АРСР на воєнний завод Тут він познайомився з моєю мамою Упольніковою Зоєю Василівною. У 1952 ро-ці вони одружилися. У жовтні 1953 року разом зі мною приїхали в Домашів. Мама влаштувалася бухгалтером в Угнівське СТ, а батько – робітником на залізницю, – ділиться спогадами дочка Голяшева Ольга. – А згодом переїхали в Угнів“.
    Виховали двоє дітей.
    „Шушняк Микола Юрійович (із села Біньова Турківського району, тепер Польща) та Шушняк Надія Феліксівна (із села Сахни Хмельницької області) приїхали в Угнів одружені в 1960 році зі села Угринів Сокальського району. Мама працювала медсестрою в кістково-туберкульозному санаторію, пізніше – в лікарні, а тато – завгоспом в училищі механізації, пізніше – агрономом в колгоспі“, – згадує дочка Брезовська Галина.
    „Мені дідусь розповідав, як він познайомився з бабусею. Запізнили автобус до села. І з Белза до Угринова йшли пішки. Бабуся в знак вдячності подарувала йому вишиту хусточку. А дідусь сприйняв її, як подарунок долі“, – додає внучка Оксана.
    Виховали двоє дітей.
    „Мої батьки Мазур Михайло Дмитрович і Мазур Анна Атаназівна – виходці з Карова, – згадує дочка Ольга Ковальська. – Побралися у 1948 році. В Угнові тато почав працювати з 1954 року в артілі „34-і роковини Жовтня“ в ковбасному цеху.
    Виховали п’ятеро дітей.
    „Лосянович Володимир Андрійович приїхав в Угнів з села Потелич Жовківського району у 1956 році. Панчишин Таміла Ананівна із села Жучківці Хмельницької області була направ-лена на роботу в Угнів на посаду завідувача дитячої установи. Тут мої батьки познайомилися і одружилися в 1958 році. Вже разом їздили на цілину“, – розповідає дочка Надія Рибій.
    Виховали четверо дітей.
    Пригадує Ольга Василівна Чапляк з роду Ільчишинів: „Ми проживали в селі Наново Хирівського району Дрогобицької області. У 1951 році нас виселили у село Вербівку Херсонської області. Мамина сестра жила тут, у сусідньому селі Корчів. І батьки переїхали сюди в 1958 році. В Угнові я зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком Чапляком Дмитром Андрійовичем. У 1963 році ми побралися. Спочатку я працювала вихователькою у дитсадку, пізніше – кухарем у лікарні, СТ“.
    Виховали двоє дітей.
    Розповідає Гето Ярослава Василівна: „Мій майбутній чоловік Гето Олексій Андрійович з села Воля Висоцька Жовківського району приїхав в Угнів у 1951 році. Тут ми познайомилися. 12 серпня 1956 року розписалися, а 17 листопада вінчалися. Шлюб давав о. Сологуб“.
    Виховали троє дітей.
    У 1951 році в Угнів приїхали Козій Степан Степанович і Чапляк Ольга Андріївна. Він працював в Угнівському СТ, а вона – в кістково-туберкульозному санаторію. У 1952 році вони одружилися.
    Виховали четверо дітей.
    „Моя мама Мороз Марія Андріївна походить з родини Дмитроца зі села Пшеорськ (Польща) Томашів-Любельської області. Родина була виселена у Запоріжжя. Звідти довелося тікати. Тато Мороз Іван Миколайович теж родом з Польщі. Батьки приїхали в Угнів у 1952 році із с. Лани Пустомитівського району, – ділиться спогадами дочка Галина Зінкевич. – Мама працювала телефоністкою, пізніше – продавцем в училищі, універмазі, а тато – на заправці в училищі“.
    „У 1954 році до Угнова приїхало подружжя Петрівських: Роман Петрович та Варвара Василівна із села Підкамінь Бродівського району, куди була виселена родина із рідного села Ульгівок (Польща), – розповідає внучка Мирослава Антонюк. – Дід працював сторожем в училищі, пізніше – в школі, а бабуся була домогосподаркою.
    У 1959 році в Угнів приїхали мої батьки Хахула Іван Пилипович та Хахула Марія Романівна. Мама працювала в їдальні училища, пізніше – на пекарні, а тато – різноробочим в кістково-туберкульозному санаторію, пізніше – в училищі“.
    Виховали троє дітей.
    „Мій тато Музика Дмитро Йосипович із села Забір’я Жовківського району, а мама Олександра Михайлівна із Карова. Батьки оселилися в Угнові одразу після його відкриття, – розповідає дочка Софія Яцковська. – Вони вже були одружені. Мама не працювала, а тато влаштувався в артіль „Прапор комуни“, а потім на залізницю“.
    Виховали четверо дітей.
    Пригадує син Іван Зінкевич, що його батьки приїхали в Угнів із села Маринова Одеської області, куди вони були вивезені із Устриків (Польща), у 1952 році. Тато працював у житлово-комунальному господарстві при міській раді, а мама – в лікарні.
    Виховали троє дітей.
    Курівчак Ірина Ільківна із села Порохня Будьоннівського району Сталінської області у 1953 році заїхала в Угнів. Тут познайомилася із Горошком Федором Павловичем. У 1962 році вони обвінчалися.
    Виховали двоє дітей.
    „Мій батько Білий Сергій Іванович родом з Донецької області. Мама Біла Парасковія Антонівна зі села Діброва Забузького району. У 1940 році родина матері була виселена у Тарутинський район село Красне в Бесарабії. В Угнів приїхали в 1953 році. Батько працював шевцем, а мама виховувала дітей, пізніше – працювала продавцем“, – розповіла дочка Ганна Креховець.
    Виховали восьмеро дітей.
    Файдор Раїса Григорівна (1928 р. народження), зі слів доньки Жанни Перебійчук, з села Горопаї Любарського району Житомирської області. У 1952 році після закінчення Дрогобицького педінституту мама була направлена на роботу в Угнівську середню школу вчителем математики. Батько Аракельян Артур Іванович із Рави-Руської Жовківського району. Закінчивши Львівський університет, працював вчителем фізики в школі. У 1957 році батьки одружилися.
    Виховали двоє дітей.
    Як розповіла дочка Дарменко Людмила: „Мій батько Пантелеймон Євменович зі села Бутини Забузького району у 1955 році був направлений на роботу в Угнівське училище механізації сільського господарства № 10. Моя мама Несвячена Марія Данилівна працювала агрономом в колгоспі, пізніше – у кістково-туберкульозному санаторію“.
    Виховали двоє дітей.

     

    Степан Сокиринський

    дописувач_
    .

    якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити
    напишіть адміністратору: заповніть HTML форму

    RAM counter
    додому
    написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
    Всі права застережено 2005
    08:45, 29 березня 2024 року
    При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
    Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
    +380686916567