Духовна сторінка
Великопосне послання
Михаїла Колтуна
Єпископа Сокальсько-Жовківського
для духовенства, монахів, монахинь та вірних
Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ
Христос для нас став убогим.
Щоб духовно багатшими сталися ми.
Христос віддав нам всеціло себе.
Щоб ближньому ми себе віддали.
Слава Ісусу Христу!
Настав Великий Піст, в якому ми маємо можливість задуматись над сенсом і вартістю нашого життя. Господь наш Icyс Христос через свою Євангелію, як рівно ж через піст, милостиню і молитву, хоче дати нам можливість вступити до Його царства, в якому є Його любов до нас. Щоб увійти в Великому Пості до цього царства, ми маємо прокласти дорогу. Святіший Отець Венедикт Пана Римський звертає нашу увагу в пості на милостиню за словами Святого Письма: «Що ми стали створеними не для самих себе, але для Бога і братів» (II Кор. 5,15). І тому говориться дальше в Святому Письмі: «Якщо би хтось мав на світі маєток і знав, що його брат терпить недостаток, а замкнув перед ним своє серце, як може тривати в нім любов до Бога» ( 1 Ів. З,17). Роздумуючи разом з вами над сказаними словами Святого Письма, ми приходимо до висновку, що наше спасіння приходить через нашого ближнього і через наше ставлення до нього, що на дорозі до Божого Царства ми завжди проходимо поруч ближнього свого, через якого ми беремо прохідний білет або який і є нашим справжнім прохідним білетом:. Тому в Святому Письмі говориться: «Бо я голодував і ви дали мені їсти; мав спрагу і ви мене напоїли: чужинцем був і ви мене прийняли; нагий - і ви мене одягли; хворий... і у тюрмі був і ви прийшли до мене... Що ви зробили моєму найменшому, то ви Мені зробили» (Мт. 25. 35-36.40)
Отже, наше спасіння полягає в нашому ставленні до ближнього. І коли говориться про милостиню для ближнього, який знаходиться в потребі, то залюбки це треба чинити, адже тим ми купуємо собі те, що за ніякі гроші ми не зуміємо купити, а лиш за милостиню. Хоча милостиня теж може бути грошовим внеском, але тільки з ознакою справжньої любові. Це не є те саме, що ми собі купуємо щось в магазині. Може і так, що за гроші можна багато чого купити, але Царства Божого, миру внутрішнього, радості душі не можливо купити. Цей мир купується з ознакою любові до ближнього, з ознакою милосердя до ближнього, з ознакою любові як до самого себе. Тоді ці гроші, ця чи інша допомога: слово, співчуття, вирозуміла терпеливість, щедрість, милість мають собі ціну Божого Царства, ціну нашого спасіння. Так що не гроші, а любов до Бога і ближнього є мірилом і ціною Божого Царства.
Убога вдова дала найменшу долю грошей, але воно сталося найбільшою ціною, бо дала все що мала і це стало доброю новиною для нашого християнського життя. Ми маємо багато можливостей творити милостиню. Це є суттєвою ознакою християнина. Якщо хтось цього не чинить, як може доступити милосердя від Бога.
Піст і молитва мають нам допомогти в цьому, щоб ми прийняли образ Божий; щоб ми стали милосердними. Тому піст і молитва є тими щаблями, якими ми підносимося з нашого гріховного упадку, з нашого занедбання до любові і милосердя. Піст і молитва становляться для нас внутрішнім переобладнанням нашої душі, щоб стати кращим, здібнішим, зручнішим в любові і ділах милосердя. Тому в пості молимося - духа лінивства віджени..., а духа покори подай.... щоб бачити свої гріхи і не осуджувати брата свого (молитва святого Єфрема).
Тому заявімо себе в часі перед Богом і перед своїм сумлінням як такі, що хочемо стати кращими, досконалішими, святими, щоб нам бути і жити в любові до кожного ближнього свого. Щоб так було, треба завдати насилля над собою, треба постити, треба молитися, щоб випрацювати з Божою допомогою цей стан душі і тіла, щоб нам свято слугувати ближньому. Тож для того, щоб бути добрим для свого ближнього, нам треба докласти множества жертв і молитов, щоб ближнього в своєму житті зуміти ставити на першому місці, а потім себе. До такого стану іти треба ціною жертви, покути, молитви, ціною любові до ближнього свого і великого смирення. Такою ціною здобуваємо себе і нам приготовлене царство. Ось для чого нам треба постити і молитися.
Ми часто думали собі, що піст це просто змусити себе дотримати посту, щоб приготовити себе до смачної паски в прямому розумінні цього слова. А насправді постимо, щоб наше життя стало Пасхою, щоб наше життя стало смачним для Церкви і кожного ближнього. Для цього треба нам усмирятися і щораз вмирати тоді, як постимо; тоді, як молимось; тоді, як посвячуємось в любові до ближнього; тоді, як милосердимось і даємо милостиню ближньому своєму. Практика життя милосердя має проходити крізь наше серце. Тому поручаю усім священикам, монахам і монахиням, дітям, молоді і всім вірним, щоб ми зворушили своє серце постом і молитвою і в практичному житті творили діла милосердя. Нехай ні один день і ні одна нагода не пройде марно. Але, щоб ми творячи милостиню ближнім, удостоїлися внутрішнього просвічення, що краще давати, ніж брати (Діян. 20,35), щоб відчути в собі радість слів, що щедрого дателя любить Господь (II Кор. 9,7).
Пресвята Богородиця, будучи убогою, своїм убожеством збагатила весь християнський світ і не перестає в своїм неустаннім милосердю діяти нам на добро і спасіння. Це справжній еталон милосердя. Бо ж вона є Мати Милосердя, вона є зібранням і скарбницею всього милосердя. Тож довірмося їй у вірі і молитвах і просімо постом і молитвою настійливо і витривало про милосердя, щоб удостоїтися нам його приймати і дарувати щоб в ньому нам жити.
Слава Ісусу Христу!
†Михаїл Колтун
Єпископ Сокальсько-Жовківський
Дано: м. Жовква, Єпархійне управління
День рівноап. Кирила, учит. слов’ян, 27 лютого 2008 р. Б.
свящ. Ярослав Валюх
якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити напишіть адміністратору: заповніть
HTML форму
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
