суспільство
Перетреться, перемелеться і так минеться
Місцеві жителі вже й не вірили, що хтось візьме у них землю в оренду. Не в одного краялось серце, що навколо облогує -1000 гектарів родючої землі. Але торік землею зацікавились англійський інвестор - ТзОВ «Лендком UА». Його представники зустрілися з людьми, розповіли, що хочуть у них забрати землю в оренду і людям платитимуть дивіденди. Місцеві жителі з одного боку зраділи такій новині, а з іншого - насторожились, бо підписували договір аж на 15 років. Термін немалий, тож бідкалися чи дочекаються його закінчення. Зваживши всі «за» і «проти» все-таки зійшлися на тому, що наступного дня укладуть угоди про оренду паїв.
- Мурованці та себечівці давно чекали на господаря, який би забрав їх паї в оренду. Вже й землі стали заростати тереном, - розповідає землевпорядник Мурованської сільської ради Наталія Войцик. - Хоч у нас є орендарі - ПП «Родючість» та ТзОВ «Козацький курінь», але ті обробляють інші паї. Самі ж мурованці та себечівці не хотіли брати землю, бо на ній, щоб щось виростити, треба вкласти чималі кошти і добре напрацюватися. Багато з власників паїв вже не здужають трудитись у полі, а молодші працюють на шахті чи у місті Червонограді, через що у наших селах небагато індивідуальних селянських господарств. Від початку розпаювання лише 86 селян взяли землю і господарять на ній. Вони придбали трактори і сільськогосподарський інвентар. Ще чимало селян тримають коней. Добре, що хоч тепер у Муроване та Себечів прийшов інвестор. І нині на 502 гектарах замість бур`янів зеленіють хліба. Компанія «Лендком UА» взяла в 166 орендарів землю в оренду на 15 років і виплачуватиме селянам 2 відсотки орендної плати від вартості паю з щорічним зростанням відсотка. Інвестор відмовився брати в оренду майновий комплекс колишнього ПАФ «Себечів», бо має потужну сільськогосподарську техніку. Правду кажучи, тут із колишнього майнового комплексу мало що залишилось. Машинно-тракторний парк давно застарів і перетворився на купи металобрухту. Значна частина сільськогосподарського інвентаря та техніки давно кудись зникли. А щоб решта не пропало з бригади безслідно, селяни розібрали техніку та інвентар по хатах, а комбайни закріпили за місцевими фермерами. І невідомо, як тепер вивести з цим лад і зібрати до купи. Розумніше зробила себечівська громада: допоки не прийде якийсь господар і не візьме землю, тваринницькі приміщення вирішила не зачіпати. І справді, наче у воду дивились, бо сьогодні ці приміщення викупляють у них. Відтак кожен матиме свій відсоток від продажу. Людям проплатили 40 відсотків вартості майна. Однак і досі деякі приміщення стоять ще напіврозібрані і чекають на господаря.
Зате у Мурованому не залишилось й сліду від корівників та конюшні (вартість одного з них 50 тисяч гривень). Люди самовільно розібрали їх до фундаменту, а забрані цеглу, балки та шифер використали у господарствах. Скористали найбільше ті, хто був спритніший. Вони й тягнули, що бачили. Не дивно, що чимало селян не отримали нічого на майновий пай, адже практично передачі не відбулося. Відновити ж тепер справедливість важко.
Значно краща ситуація у селі Вербовому. Сюди три роки тому прийшов приватний підприємець Петро Пилипчук, який забрав у селян землю в оренду і викупив у них ферму, яка належила їм на майнові паї. Худобу агрофірма винищила ще задовго до свого банкрутства. Техніка ж залишилась у людей. Вони під час розпаювання місцевої агрофірми, як і жителі сусідніх сіл, забрали техніку та інвентар додому на зберігання.
- У 2001-2002 роках селяни всіх трьох сіл отримали на руки майнові свідоцтва, - розповідає Мурованський сільський голова Надія Лешик. - У Себечеві та Вербовому було 450 власників майнових сертифікатів, а в Мурованому - 290 чоловік. Вартість паю теж була різна і становила від 5 до 3500 гривень. Сума залежала від того скільки років на час роздержавлення людина відпрацювала у колгоспі, а також від заробітної плати, яку вона отримувала. Селяни одержали 73 відсотки майнового паю у будівлях та 27 відсотків у техніці. Але і досі дехто з селян не отримав нічого. Тож не дивно, що для жителів цих сіл реформування місцевих господарств було таким же болісним, як і колись пережита колективізація... Селяни уже зневірені у всьому, бо ж практично залишилися біля розбитого корита. Звичайно, як і скрізь у реформованих господарствах не всі задоволені розпаюванням майна та землі. Декого не було у списку на отримання земельного паю або майнового свідоцтва. Тепер лише суд, може відстояти їх право на майно і землю. Та чи люди похилого віку матимуть силу і терпіння добитися цього? Тому й кажуть: все перетреться, перемелеться та й так минеться. Може з приходом інвесторів щось зміниться на краще у їхньому житті, але це буде вже зовсім інша історія...
Любов Пузич.
3 червня 2008 р.
Газета
"Голос з-над Бугу"
якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити напишіть адміністратору: заповніть
HTML форму
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
