влада
І «БАРВІНОК» БУДЕ, І СПОРТМАЙДАНЧИК
Багато запитань мають до Сокальського міського голови Петра САВЧУКА жителі нашого міста. На деякі з них він відповів у розмові з кореспондентом газети "Голос з-над Бугу" /23 серпня 2005р.
Жителі вул. Героїв УПА хвилюються, що спортивний майданчик, на якому займалися учні шкіл №3 і №4, віддали під будівництво «Барвінку». Куди тепер подітися дітям?
На сесії ми винесли рішення, що до того, як здаватимуть «Барвінок», мають повністю зробити спортмайданчик. З директорами шкіл ми обговорили, де він має бути. Майданчик повинен бути огороджений сучасним парканом. Днями будівельники «Інтермаркету» розпочнуть огорожу і будівництво. Старий майданчик практично був знищений. Тепер виросте сучасний, закритий.
То тут, то там виростають у місті вишки мобільного зв`язку. Чи узгоджують їх встановлення з міською владою?
До нас ніхто з такого приводу не звертався, хоча б мали давати на це дозвіл. Очевидно, укладаються угоди з власниками землі, яким за це платять гроші.
—Ходять чутки, що міська рада продала земельну ділянку в районі тубдиспансеру і тепер цей медичний заклад мають кудись переносити. Чи це правда?
—Не правда, землю ми не продавали, бо не маємо на це права — там є чужа нерухомість (тубдиспансер). Може малось на увазі, що ми виділили дві земельні ділянки під індивідуальну забудову (за тубдиспансером, ближче до маслоцеху).
—Сокальці також хочуть знати, чи продано землю в районі саду колишнього дитсадка №3, в приміщенні якого зараз розташований відділ освіти?
—Нічого там не продано. От через дорогу від кафе «Весна» на аукціоні днями продано гектар землі під забудову багатоповерхівки. Це дало в бюджет 170 тисяч гривень. Крім того, обумовлено, що мають прокласти 80 метрів асфальтівки.
—Петре Миколайовичу, скажіть, скільки грошей дають у міський бюджет підприємці, адже крамниці у нас ледь не на кожному кроці.
Вони в першу чергу орендують землю. Цифри не пам`ятаю, але ми цей показник перевиконуємо. Думаю, як запрацює «Барвінок», маленькі крамнички, ятки відживуть. Бо так є у всьому світі.
Разом з приморозками, снігом в центрі міста розпочинається «фігурне катання» на тротуарній плитці. Очевидно, щось з нею не так, що людям важко ходити, а гроші витрачені величезні.
—Тротуарна плитка краща, ніж асфальт, для дихання. Але якби наші прибиральниці краще працювали і прибирали сніг не тоді, коли він вже затоптаний, то і плитка була б ціла.
—Чи буде поремонтовано тротуар по вул. Шептицького, навпроти СШ№2?
—Думаю, що буде. Вже підходив з «Козацького куреня» Петро Пилипчук і казав, що дає плитку, щоб від вул. Мишуги до вул. Курбаса її покласти. Але все буде залежати від бюджету, який приймемо на наступний рік.
—Що ще плануєте зробити в місті?
—Найперше треба виконати бюджет. Він в цьому році був важкий, бо ми на дитяче харчування, зарплату брали майже мільйон позики. А 94 відсотки бюджету йде саме на це. До кінця року хочемо купити для «Сокальжитлокомунсервісу» трактор МТ-82 з відвалом, адже дорожнього управління у нас практично нема, то треба самим дбати про дороги. 80 тис. грн. з бюджету розвитку ми виділили на заміну двох насосів КНС. Поставили лічильники на вуличне освітлення, зекономили майже 30 тис. грн. і закупили десь з сотню нових ламп. Відремонтували техніку комунальної служби — телескопічну вишку і ту, що гнеться.
—Нещодавно Ви їздили в Угорщину. Що доброго там побачили?
—Повчитися є чому. В Європі кошти здебільшого ідуть через громадські організації. В селах Угорщини в колишніх клубах створено телебудинки. Там є 4-5 комп`ютерів, які підключені до Інтернету. Молодь може безкоштовно спілкуватися з усім світом, навчатися. Раз в тиждень приїжджає юрист і надає юридичні послуги. Подекуди зробили і групи з дитсадка. В Угорщині зареєстровано 602 громадські організації і громада бачить, на що витрачаються кошти.
—Що візьмете з цього досвіду?
— В першу чергу приймемо в штат спеціаліста, який готуватиме веб-сторінку про Сокаль в Інтернет. Це дасть нам можливість спілкуватися з усім світом, брати участь в різноманітних програмах.
—Дякую за розмову.
Інтерв`ю взяла Валентина БЛУДОВА.
^
"Голос з-над Бугу" /27 грудня 2005р.
^
Газета
"Голос з-над Бугу"