суспільство
«ПОСІДАЛИ ЛЕБЕДІ НА ВОДУ...»
- співається у колись дуже популярній українській пісні. Заплави ріки Буг стали домівкою для багатьох білих красенів. Тут вони виводять своїх пташенят, тут мають вдосталь їжі. А сокальчани для них добрі друзі. Ніколи не кривдять цих дивовижних птахів, а у люті морози, як ось цієї зими, приносять для них корм. Нещодавно і ми з донькою прийшли на міст, який веде на Жвирку, щоб погодувати лебедів. Тільки-но кинули перші крихти хліба, а птахи дружно припливли до нас. І не лише лебеді, а й качки.
Сильні морози, ріка замерзає, для птаства нема поживи. Пригадую, як ще вчилася у школі, то в час суворої зими колгосп «Нове життя» забрав на деякий час лебедів і розмістив у колгоспних стайнях, аби не померзли. Нині на Сокапьщині є теж чимало добрих господарів, фермерів, приватних сільськогосподарських спілок. Якби кожен з них виділив хоча б жменю корму для цих птахів, то вони б почулися значно краще і не очікували б їжі лише від дітей і перехожих.
Звичайно, можна махнути рукою на лебедів, ба, що нам птахи, самим тяжко на цьому світі жити. Та не думаю, коли допоможемо своїм братам меншим, що аж так збідніємо. Радше збагатіємо. Навпаки, душа стане багатшою, бо допомогли тим, хто потребує допомоги. І наші діти побачать, що вміємо любити природу і навколишній світ. І самі стануть добрішими.
Жанна ЖУРАВІНСЬКА, мешканка м. Сокаль.Фото автора.
^ дописувач-
|