культура
Відзначили, згадали, пом`янули
У Волицькій школі відбувся захід "День Скорботи", приурочений трагічній сторінці бою під Крутами, який підготували педагог-організатор Марія Ворона, вчитель історії Марія Худа і керівник ансамблю "Вишиванка" Галина Климчук (Антонюк). Вели цю імпрезу М. Гук та X. Кожевняк. Після вступного слова вчительки М. Худи про героїчний Крутянський бій присутні вшанували пам`ять хвилиною мовчання. До сліз зворушили учнів вірші і пісні "Виряджала мати сина під Крути до бою", "Ой чого ж сьогодні місяць над Крутами не зійшов".
Автор статті пригадала 29 січня 2003 року, коли члени "Юн-Січі" Волицької школи та курінний Степан Солдат в складі Львівської делегації із Михайлом Роком, везли у Київ фігуру Матері Божої, яка височітиме на могилі 28-ми героїв Крут над Дніпром.
Боляче, що тоді на варті біля могили була лише волицька молодь. Юні січовики виголосили присягу: "Будьмо вірні Богові і Україні!". їх сфотографували київські фотокореспонденти і згодом цей знімок з`явився на шпальтах газети "Голос України". Яким був той далекий трагічний січень 1918 року, коли Київ прощався з героями? Автор статті розповіла про Харитю Кононенко котра написала спогади про похорони 28 героїв Крут, помасакрованих муравйовськими бандами. Харитя Кононенко і її подруга Таня Марковська із Київської гімназії зайнялись похоронами своїх однокласників-гімназистів. їх через три тижні, в чорних трунах привезли в Київ. Закупили дівчата вінки, стрічки з написами, квіти. Деякі продавці, дізнавшись, для кого ці квіти, по декілька дарували від себе. Довга колона людей проходила вулицями Києва у похоронній процесії. На кожному возі - а їх 14 - везли по дві чорних труни, в яких лежав цвіт української неції. На конях - січові стрільці... Було багато хорів, які співали похоронні пісні. Прийшла черга гімназистів, почали: "Святий Боже, святий кріпкий..." і тяжке ридання вирвалось з грудей замість співу. Сумний хід людей кілька разів зупинявся, виголошувались скорботні слова... Похоронили їх над Дніпром на Аскольдовій могилі, де була викопана широка яма, в яку опускали одну за одною труну. "...Застукотіли грудки по віках і глухим стогоном відбились у наших серцях", - згадувала Харитя Кононенко, однокласниця гімназистів - героїв-крутянців.
А нас зацікавило, яка ж доля спіткала Харитю Кононенко? Вона народилась 8 жовтня 1900 року на Полтавщині. Закінчила студії в Українській господарській академії, за фахом агроном. Брала активну участь разом із Софією Русовою в громадській роботі в Чехословаччині всередині 30-х років. Організаторка секції сільських господинь при товаристві "Сільський господар" у Львові. В 1941 р. була головою Українського Червоного Хреста та Українського допомогового комітету в Рівному, вела просвітницьку роботу на Холмщині і Волині. В дні визвольних змагань УПА, 15 жовтня 1943 р. в Рівному замордована німецькою поліцією.
Марія КОРОЛЬ,
виховний "Юн-Січі" куреня ім. П. Сагайдачного
сіл Волиці і Комарева
^
Газета
"Голос з-над Бугу"
погляди
ІНВЕНСТИЦІЇ "ПО ДАТСЬКИ" У СОКАЛІ.
Писати про ці інвестиції, а точніше про проблеми, пов`язані з такою назвою, мене побудило декілька причин. Спроби їх вирішити на місцевому рівні, успіху не приносять, та дивитись і не бачити, слухати і не чути, не дозволяє ні совість ні статус депутата , а точніше довіра та надія тих хто поруч і вірить у твою допомогу. А тут ще й заклики лідерів нашої країни : "Порядок в нашому домі, маємо наводити самі!" Та й місцева влада, складається ніби ,з представників демократичних сил. Можна спитати , чому проблеми які є, мають виноситися на шпальти газет ,не вирішуються, а продовжують жити?
ПИТАНЬ багато, а відповідей отримати не вдається. Тому і вирішив, можливо висвітлення діяльності одних та бездіяльності інших, через найбільш популярну газету західного регіону, вдасться хоч частково, зрушити з місця ті проблеми про які постараюся описати в цій статі.
Після закриття багатьох підприємств у провінціальному містечку СОКАЛІ, та відкриті нового, під гучною назвою" ДАТСЬКИЙ ТЕКСТИЛЬ" у 2002р, в мешканців міста та й району, з`явилася можливість отримати роботу та надію на хороше майбутнє. Як не кажіть ,але сама назва підприємства давала повід думати про ЄВРОПУ та цивілізацію.
На початках, навіть потрібний був радянський " БЛАТ" щоб влаштуватись на роботу. Але з часом, надії розсіялись, почались нарікання з боку працівників на важкі умови праці, малу зарплату та часті звільнення, роботу у вихідні та святкові дні та надурочні години Мешканці міста почали скаржитись на сморід, який не давав можливості відкрити вікна в літній період у будинках прилеглих до території підприємства. Посипались скарги у різні інстанції, з`явилися публікації у місцевій пресі, про незадовільний стан підприємства. Але реакції влади чомусь не відчувалося, а скарги збільшувались. Тому на вимогу групи депутатів, як у міській, так і в районній радах були створені тимчасові комісії по вивченню діяльності підприємства та умов праці на підприємстві. Постараюсь описати, що побачив і почув як член комісії при перевірках, а висновки хай зробить кожний, хто прочитає. А при великому везінні, можливо і зреагує, хтось з чиновників в обов`язки якого і входить прийняття рішень по оприлюднених фактах. По перше. На підприємстві відсутні дозвільні документи на початок роботи підприємства. Так як, немає акту здачі-прийому об`єкту. Що і тягне за собою відсутність атестації робочих місць, норм виробітку та умов праці. То ж про які шкідливі умови праці та їх фіксації у трудовому стажі, може йти мова? На підприємстві яке налічує біля 800 працюючих, відсутня столова. І напевно виходячи з того, на обід виділяється З0 хв і це при тривалості 8-9 год. робочої зміни. З них 2 перерви по 5 хв і 20 хв на сам обід. Щоб зайти та повернутись в кімнату за «тормозком» треба ще 5 хв. Про гігієнічні процедури звичайно мова не ведеться. Побутові приміщення виглядають приблизно так.
Колективні вішалки на 10-15 одиниць верхнього одягу та особистих речей. В якісь індивідуальні шафи та коврики, очі не впираються. Звичайно в багато кого виникне питання. А куди ж дивиться профспілкова організація? Не хвилюйтеся. Її на підприємстві просто немає !!! На запитання, а як же, що до колективного трудового договору який гарантує діяльність профспілок? Відповідь відсутня.
По справедливості, треба відзначити, є інший представницький орган, РАДА ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ. Але вразило, як представництво в кількісному складі 3 члени з понад 700 працюючих, так і за посадами інженер, майстер та бригадир. Вибрана ця рада була ще 2003р. і відомостей про її діяльність на підприємстві, у вигляді підпису на погоджувальних документах, побачити не вдалося.
Про порушення екологічних та санітарних норм, писати не берусь, це фахівець, але ствердження служб про адміністративні штрафи та навіть відсутність очисних споруд, ставлять під сумнів дотримання норм. Все вище сказане вже діється на протязі 5-ти років. Весь час чути твердження, все буде добре, все планується! ТІЛЬКИ КОЛИ???
Економічні питання, а особливо, відшкодування ПДВ, теж не зрозумілі. По крайній мірі для мене. Практично вся сировина привозиться а продукція вивозиться за кордон, а 2\3 суми району по відшкодуванню приходиться на «ДАТСЬКИЙ ТЕКСТИЛЬ». А сума не маленька, біля 5-ти млн. Дивує і зарплата. Знаючи мінімальну зарплату у самій Данії, яка становить 28 євро за годину, на підприємстві вона становить трохи більше 1000 грн. за місяць, що є меншою за середню по галузі на Україні.
Всі вище перераховані причини приводять до великої плинності кадрів, і тому працівники довозяться до місця роботи, як з сусідніх районів так і з іншої області. Сама процедура прийому та звільнення працівників теж загадкова. Працівники тривалий час працюють на випробувальному терміні і при прояві вимоги або не задоволення до працедавця, звільняються навіть цілими бригадами.
Відносини підприємства з містом теж, м`яко кажучи, не дружні. Хоч якоїсь, інвестиційної програми в соціальній сфері, реалізованої на території міста ви не побачите. Натомість підприємство, по при заборону сесії міської ради, продовжує користуватися свердловиною, не купляючи воду у міському водоканалі. Враховуючи найвищі тарифи на воду в області місто могло б знизити їх для населення за рахунок промисловості, але...
Все це було озвучене, частково, як на Сокальському радіо так і описано на шпальтах місцевої преси. Також на сесії районної ради «слухалося» питання, але при великих намаганнях голови п.О.М. Солодяк та агітаційній роботі депутата обласної ради п.М.І. Христинич , при третьому голосуванні, вдалося, рахувати роботу комісії завершеною. Якось, вже дуже підозрілою виглядає, просто батьківська опіка, старої гвардії влади. І навіть виступ, поважного і мудрого чоловіка, голови райдержадміністрації п. КІНАХ О.О. який переконував ,що підприємство повинно працювати і ніхто не веде мову про його закриття, тим не менше, воно зобов`язане працювати згідно законів України і не тільки в своїх інтересах . Тому, бажано, більше залучати підприємство до суспільного життя, а робота комісії, поможе прискорити кінцеву ціль , яка зніме багато питань , це прийняття державною комісією підприємства до експлуатації. Та мудрі слова, були не почуті.
Звичайно дивує позиція тих, хто вибирався людьми і мав би відстоювати їх інтереси , хай буде це на їх совісті, але як депутат, хочу закликати задуматися тих, хто займає певні контролюючі та державні посади. Будь ласка, служіть людям, оберігайте їх, чесно виконуючи свої професійні обов`язки. Починаючи від СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ , КРУ і закінчуючи ПРОФСПІЛКАМИ, саме від ВАС залежить віра ЛЮДЕЙ в чесність і порядність в нашій державі. А інтереси громад в цілому , мають переважати над інтересами особистостей. Думаю ці слова не оставлять байдужими ВАС. З свого боку готовий у всякій допомозі яка піде на користь людям. В своєму домі порядок повинні наводити самі. Не мої, але правильні слова!
З повагою депутат Сокальської районної ради від ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПАРТІЇ «ПОРА» КАЗАНІВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ.
^
дописувач
-
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
