суспільство
Цікаво, чи є ще на світі така людина, яка нічогісінько не чула про День святого Валентина? Мабуть, ні. Адже про це свято гомонять всі засоби масової інформації, а з початком лютого прилавки магазинів наповнюються небаченою кількістю троянд і широким вибором відкриток у формі сердечок-валентинок. Щодо походження свята кохання існують безліч легенд та історій. І, незважаючи на їх зміст, головним героєм завжди постає Валентин - римський священик з глибокими медичними знаннями, який таємно вінчав закоханих навіть після виданого імператором вердикту, за що його заарештували й засудили до страти. Чекаючи у в`язниці на день своєї смерті, Валентин закохався у сліпу дочку тюремника, яка часто приходила до батька. Перед стратою він написав їй записку з признанням у коханні і підписав «Твій Валентин». Дівчинка так хотіла прочитати, що в ній написано, що аж прозріла! А, оскільки стратили Валентина 14 лютого, День закоханих святкують саме в цей день.
Напевно, не є ні для кого таємницею й те, що зараз в суспільстві стало дуже «модним» й актуальним питання українізації українців, зокрема, це зачіпає тему запозичення європейських свят. Зрозуміло, що й День святого Валентина не має українських коренів...
А чи кому відомо, що це свято має слов`янську альтернативу? Святом, коли своїй дорогій половинці можна було б зайвий раз зізнатися в коханні, для нас міг би стати День Петра та Февронії Муромських (8 липня), яких було канонізовано на церковному соборі 1547 року. Історія їх кохання досить фантастична, але не менш зворушлива. За легендою, в кров Муромського князя Петра потрапила сильна зміїна отрута. Уві сні невідомі голоси підказали йому, що врятувати його від смерті може лише Февронія -дочка бортника. Дівчина не просила вина¬городи, але мала одне бажання: вийти заміж за Петра, на що князь їй відповів зго¬дою, але не виконав своєї обіцянки. Через деякий час рани знову почали непокоїти Петра, і він ще раз звернувся до Февронії. Зрозумівши, що кохає цю дівчину, він одружився з нею, а що бояри були проти шлюбу, зрікся престолу. А далі, як у казці: жили вони довго і щасливо, і померли в один день - 8 липня. З того часу день їх пам`яті вважається днем великого кохання, сімейної злагоди і благополуччя.
Але ж, фактично, і це свято не є українським, а торкається нас лише тому, що ми слов`янський народ. Отож, що святкувати і чи святкувати взагалі, вирішувати нам. Але не варто з фанатизмом очікувати якогось певного дня, щоб висловити свої почуття. Слова кохання слід говорити щодня, щохвилини, тоді коли кричить серце. Тож частіше до нього прислухайтеся! Кохайте і будьте коханими! І тоді кожен день для вас буде святом - Днем закоханих!
Оксана ПУНЯК, слухачка Сокальської Малої академії наук
12 лютого 2010 року
^
Газета
"Голос з-над Бугу"