** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина : новини ::15.01.2006

НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ

    15 січень 2006 року

Пошук в новинах   

освіта

«БУДУ РОЗПОВІДАТИ ПРО ВАШУ ЧУДОВУ УКРАЇНУ»

З грудня минулого (2004) року у Сокальській СШ №3 навчає дітей англійської мови волонтер Корпусу Миру американка Елізабета БАЛТАРО. Вона енергійна, мила, надзвичайно комунікабельна. За короткий термін вивчила українську мову, якою з нею і спілкувався наш кореспондент.

— Міс Елізабет, розкажіть, будь ласка, як Ви потрапили в Україну?


— Я закінчила Гілфордський університет, вивчала філософію і мистецтво. Працювала в крамниці продавцем, менеджером, а вечорами викладала англійську мову емігрантам. Серед них були африканці, мексиканці, а з Європи до вас найближче — білоруси. Потім захотіла випробувати себе волонтером, подала документи в Корпус Миру, довго чекала і ось — я тут.

— А чому вибрали саме Україну?


— Не хотілось їхати, наприклад, в Афганістан, де йде війна, чи в Африку. Вибрала мирну країну в Європі і дуже рада, що потрапила саме до вас в Україну.

— Як зреагували на Ваше рішення рідні?


— Мій батько Річард — італієць, лікар за фахом, хотів, щоб я подорожувала, побачила світ. Мама і бабуся також підтримали мене, а двоюрідна сестра назвала божевільною. Батьки в травні приїжджали провідати мене, їм тут дуже сподобалось. В наступному році батько хоче взяти участь в одній з програм і приїхати читати лекції для студентів у Луганську. Мама працює в організації, яка надає допомогу мексиканським емігрантам. Маю ще 15-річного брата Джана. Він навчається.

— Що Вас найбільше вразило в Україні?


— Коли вийшла з літака у Києві, нам роздавали «Снікерси». Потім, проїжджаючи містом, побачила багато «Макдональдсів». Це для мене було справжнім шоком: ніколи не думала, що побачу в Україні щось американське. Але я взагалі майже нічого не знала про вашу країну. А тепер бачу: в кожній крамниці продають «Кока-колу» (фе!), «Бонакву». Першу я не люблю, а от «Бонакву» чи «Трускавецьку» негазовану п’ю із задоволенням.

— Як Вам працюється у школі?


— Школа — моє світло у житті. Ваші діти чудові: дуже розумні, чемні, знають декілька мов. Коли в клас заходить вчитель — вони встають, вітаючи його. Це приємно. У нас в Америці такого нема. Ваші учні вчаться шість днів в тиждень (у нас п’ять), до 16 години і все встигають. На уроках вони більш серйозні, багато читають, а в нас ведуть себе вільніше, відпочивають. Щоправда, ваші учні мало задають питань. І списують. В нас такого нема. Спочатку я думала, що це моя вина, але потім зрозуміла, що це у вас залишилось від совєтських часів. Я не приїхала оцінювати знання. Я приїхала з дружбою і миром, щоби ми обмінялись своїми звичаями, думками, відкрили свої душі один одному. І мені дуже приємно, що ваші люди хочуть знати англійську мову, спілкуватися нею. Я веду курси, які відвідують люди різного віку, і своїх дітей приводять.

— А скількома мовами володієте Ви, Елізабет?


— Трохи знаю італійську, розумію іспанську, тепер вивчаю українську.


(Засвідчую: якби кожен з нас так володів англійською, як Елізабет українською, то не страшно їхати і в Америку — прим. авт.).

— Чи звикли Ви до нашої їжі, побуту?


— Мої улюблені страви — червоний і зелений борщ, дуже смачний у вас чорний хліб. Вареники я їла ще вдома, у нас вони вважаються польською стравою. Тепер я знаю, що це не так. Вдома ми споживали страви італійської, китайської, мексиканської та інших кухонь. Люблю гостре, аджику, наприклад. У вас вперше попробувала квашені помідори (квашені огірки і в нас є). Це просто супер! Різниця в тому, що у вас їдять відразу і перші , і другі страви. А в нас щось одне.

Ваші люди багато уваги приділяють зовнішньому вигляду і це добре. У нас же ніхто не звертає уваги на волосинку, яка прилипла до костюма. І в квартирах у вас чистіше, охайніше. В Америці не звертають уваги білий ти чи чорношкірий, гей чи лесбіянка. У вас до цього трохи інше ставлення.

— Чи подобається Вам у Сокалі?


— Дуже. Знаєте, вдома я трохи малювала, а тут, в Сокалі, пишу багато віршів. І не можу зрозуміти — чому? Мої колеги, які роз’їхалися по великих містах, кажуть: ну, що там в такому маленькому місті цікавого? А у вас чудові люди, прекрасні діти, гарний музей... Я знайома з отцем Кащуком, була в церкві св. арх. Михаїла і в церкві Єгови. Ще не була у церкві св. Миколая. Я вільно розмовляю з сокальчанами — на ринку, пошті, в крамницях. І ми чудово розуміємо один одного.

Я приїхала з міста Омага, штат Небраска. Клімат у нас схожий з вашим, так що почуваюсь тут добре. Тим більше така чудова тепла осінь. Люди у вас працьовиті, практичні. І я багато чому навчилася. Коли приїду додому, здивую всіх. Мені ще залишилось рік бути у вас. Але сподіваюсь знову приїхати в Україну. (Додам від себе: Елізабет користується Інтернетом і запустила на сайт свою розповідь про Сокаль. Запитувала мене, чи можна дописувати до газети — авт.).

— В яких ще країнах, Елізабет, Ви побували?


— Народилась я в Італії, але практично не пам’ятаю її. Була в Польщі, Австрії, Чехії, Німеччині, Румунії, Франції, Швейцарії, Еквадорі — туди їздила ще студенткою, із другом. Вже з України їздила в Англію. Зрозуміло, в мене особливе почуття до Італії, там мені більше подобається біля моря. На Різдво поїду додому. І, звичайно, повезу подарунки з України — писанки, шоколад «Світоч», ялинкові прикраси, українські вишиванки, які мені дуже подобаються. Буду розповідати про вашу чудову Україну.

— Дякую за розмову.


Інтерв’ю взяла


Валентина БЛУДОВА.

"Голос з-над Бугу" /25 листопада 2005р.

^

Газета
"Голос з-над Бугу"

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
03:58, 21 листопада 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464