** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина : новини ::16.05.2005

НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ

    16 травень 2005 року

Пошук в новинах   

суспільство

«Я відчула на своїй сім’ї «бич» свавілля «нової влади»!»


Про інцидент з дитячого пісенного фестивалю «Мамині зіроньки-2005» м.Сокаля



Вже 10 рік поспіль у м.Сокалі відбувається дитячий пісенний фестиваль «Мамині зіроньки». Трапляються випадки, коли несправедливо, з незрозумілих причин, оцінюються здібні діти.



Результатом такого ставлення став цей лист, адресований Президенту України, прем’єр-міністру та міністру культури та туризму:



 



Вельмишановному президенту України



пану Віктору Ющенку



Прем’єр-міністру пані Юлії Тимошенко



Міністру культури та туризму пані Оксані Білозір




Вельмишановний, вистражданий УРЯДЕ!



З невгамовним болем в душі, притаманним мільйонам українців, звертається до Вас учасник Помаранчевої революції, член медичної служби Комітету Національного Порятунку, кандидат медичних наук, лікар-кардіолог Іванна Павлівна Осос (нагороджена 17.04.2005 пам’ятним знаком “Видатному медику учаснику Помаранчевої революції”).



Я горджусь тим, що з першого і до останнього дня Помаранчевої революції відстоювала права і свободи громадян, надавала медичну допомогу учасникам акції громадської непокори та сама була її активним учасником.



Щиро вірила в те, що БАНДИТИ СИДІТИМУТЬ В ТЮРМАХ! Сподівалась, що захистивши свій вибір і права, я як і мільйони щирих патріотів України, заживемо в демократичній заможній країні, разом подолаємо всі тимчасові труднощі та збудуємо Україну, гідну нашого народу, котрий врешті піднявся з колін!



Та важко усвідомлювати те, що своєю стійкістю, самопожертвою, Вірою…, Надією… та Любов’ю… ми лише проклали шлях представникам керівної влади в містах та районах, котрі в свій час “перестроїлись” з “совєтскої” в “українську”, знову зробити свій ще один переможний крок на сходину, або й вище!!!



Щиро радію глобальними змінами в найвищих керівних структурах, але на превеликий жаль на рівні місцевої влади правлять свій бал “КАВУНЧИКИ”, котрі вже умудрилися натягти на себе “помаранчеву шкірку”…



Зокрема в м.Сокаль, що на Львівщині відбуваються просто нечувані “переміни”. Колишній комсомольський ватажок району Марія Христинич, котра ще в 1970-х роках карала молодь за релігійні переконання та прояви українського духу в сім’ї( утиски та переслідування відчула в цей час моя сестра Чурило (Осос) Ангеліна Павлівна, як дочка священика), прекрасно почувала себе в ролі керівника відділу культури, депутата обласної ради при побудові незалежної України. Хто довірив їй ?



Та не лише обовязками заступника голови Сокальської райдержадміністрації цікавиться пані М.Христинич – стала “узурпаторшею” міста та району. Вона та її родина впевнено нахваляються, що навіть голова Сокальської райдержадміністрації пан Солодяк неоспоримо виконує її волю та побажання. До влади йдуть люди з сумнівними поглядами та переконаттями, головне, щоб вони були з оточення пані Марії. “Розчищається дорога” всіма можливими методами. Зовсім не стане дивиною при таких обставинах, якщо на посаді головного лікаря чи начмеда району сокальчани побачать дочку чи зятя пані Христинич. Тому що і так при відсутності вільних лікарських місць вони вже знайшлися для сім’ї пані Христинич. Навіть знайшлися кошти для придбання дорогого медустаткування для молодих спеціалістів…



Не залишила без уваги пані Христинич і відділ культури, але чомусь на посаду керівника цього відділу зовсім не працівники культури рекомендуються замісником голови Сокальської райдержадміністрації та зовсім не патріоти України. Якраз навпаки, ті, що відстоювали інтереси свого народу протягом всіх років відродження та жертвували своїм здоров’ям, часом чомусь не то що при владі – вони зовсім залишились безробітними!!! Петращук Богдан Іванович, Поліщук (Тимошик) Марія Зиновіївна та інші.



Правда пані Христинич і не вигідно залучати до справ Поліщук М.З., бо вона б стала реальним претендентом на посаду керівника відділу культури, а у пані заступника голови Сокальської райдержадміністрації свої плани…



Пан Ярослав Стефанишин догоджає сокальській узурпаторші, бо напевно йому пообіцяли посаду керівника відділу культури.



І як це умудряються одні і ті ж люди служити “усім богам” – бути при владі за любих обставин? Змінюються лише назви посад та владних структур, а люди все ті ж. Невже хтось із здоровим глуздом здатен повірити в те, що із зміною вивіски вони змінюються внутрішньо, змінюють свої погляди та переконання? Прокинувся Майдан, прокинувся Київ, прокинулись мільйони свідомих українців та досі спить перефирія, бо нема бажання “узурпаторам” залишати владу, не хочуть віддавати владу із своїх рук ті, хто прикормився до годівнички і будь якими способами змітають із свого шляху всіх, хто не їхнього клану. “Рука руку миє” та передають як естафету нашу долю з одних сумнівних рук в інші…




В даний час я проживаю та працюю в Києві, але маю тісний зв’язок з Сокальщиною бо за долею обставин в м.Сокалі проживає моя мама та неповнолітній син. З болем в серці сприймається свавілля на рідній сокальщині.



Найбільш вразила остання подія свідком якої волею обставин мені довелося бути і яка боляче вколола в саме серце.



13-15 травня я відчула і на своїй сім’ї “бич” свавілля “нової влади”!



В м.Сокаль проходив ювілейний Х міжрегіонарний фестиваль дитячої творчості “Мамині зіроньки –2005”. Син мій Павло Осос(1992 р.н.) учень Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В.Матюка був його учасником. Але не зважаючи на те, що він дипломант ІХ міжрегіонарного фестиваль дитячої творчості “Мамині зіроньки –2004”, Лауреат ІІІ премії Сьомого Всеукраїнського фестивалю дитячого та юнацького естрадного мистецтва “Веселі канікули осені –2004” та Лауреат ІІІ премії Шостого Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні “Дитячий пісенний вернісаж-2005”, приймав участь в галаконцерті в Палаці Україна 27 березня 2005, за загадкових обставин був не допущений навіть до другого туру на фестивалі дитячої творчості “Мамині зіроньки –2005”. Шоковані таким рішенням “високого журі” в складі:



1. Голова – Наталя Романюк заслужена артистка, солістка Львівського державного академічного театру опери та балету ім. Крушельницької;



2. Марта Вовк методист Львівського державного музучилища ім. Люткевича



3. Марія Христинич заслужений керівник культури України екс-голова фестивалю “Мамині зіроньки” заступник голови райдержадміністрації



4. Ярослав Стефанишин директор дитячої школи мистецтв ім. В.Матюка



були не лише викладачі дитячої школи мистецтв та сокальчани…



Та з декількох джерел стало відомо, що до другого туру конкурсу П.Осос був недопущений через невідповідний репертуар… А в другому турі він повинен був виконувати пісню на власні слова, музику О.Пенюк “Помаранчева веселка”



Посміхнись нині щиро


Руку помочі подай


Всім що може ще не вірять


Правди нашої словам


Розучились ми кохати


Розуміти і прощать


Бо казали нам мовчати


І коли серця звучат!


Та прокинулась свідомість


Промінь в душах розгорівсь


І сьгодні разом з Сонцем


Над майданами злучивсь.


В теплі барви помаранчі


Одяглась наша земля,


Бо весчна на Україні


В день осінній розцвіла


Лється тепле щире слово


В такт звучать палкі серця


Бо настала віха нова


І новий вказала шлях


Нині в променях свободи


Наші села і міста


Бо сьогодні Воскресіння


Правди істини добра


Помаоранчсева веселка


І сніги і небеса


Помарачево всміхннулась


Нині доля нам нова!!!





З котрою і став Лауреатом ІІІ премії Шостого Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні “Дитячий пісенний вернісаж-2005”!!! Так чому не відповідна пісня була для сокальського фестивалю??? Кого налякав помаранчевий колір??? І якого кольору наша влада ??? І взагалі хто сьогодні при владі??? Тож чи можемо ми, ті, що незважаючи ні на які труднощі боролись за перемогу, за покращання долі України йдучи на самопожертву за свій народ, за Народного Президента під час Помаранчевої революціі довіряти такій владі? Що можемо пояснити своїм дітям? Як навчити їх стійкості, справедливості, рішучості, не байдужості до долі своєї України? Як не вбити в таких обставинах Віру, Надію та Любов в молодих, ще незагартованих серцях наших дітей? Куди заведе нас така місцева влада та що ми збудуємо?



Чи реально покращити долю України стараннями Президента та Уряду, якщо районна та місцева влада не бажає цього? Яким чином розбудуємо наш дім – нашу Україну, якщо він закладається на таких гнилих ненадійних підвалинах?



Доки терпітимемо в нашому домі уряд ХАМЕЛЕОНІВ, котрі змінюють своє забарвлення заради власного кар’єрного росту?



В мого сина в неповних 13 років з’явився новий твір:



Я шукаю правду


Я шукаю правду,


А її нема.


Вона вже померла –


Вік свій віджила.


Я шукаю правду,


А вона все спить


Що маю зробити,


Щоб її збудить?..


Я шукаю правду –


Як на світі жить?..


Тата я не маю –


Хто ж мене навчить?..


Я шукаю правду –


А вона глуха.


Слухати не хоче,


Як страждаю я.


Я шукаю правду,


Де ж її знайти ?.


.Бо куди не глянеш –


Всюди вороги.


Я шукаю правду…


Правдонько, проснись!!!


Захисти, благаю


Та мені всміхнись.


Думаю проснеться


Правдонька колись


Серце заспокоїть


Й душу звеселить,


Заживу щасливо


Не буду тужить


Бог мені підкаже


Як у світі жить!



Невже для цього ми живемо, працюємо, боремося, щоб в душах наших дітей зароджувалися такі слова?



І впевнена, що якщо через деякий час цей вірш перетвориться в пісню йому ніколи не дозволять зазвучати.



Куди ми йдемо? За ради чого боролись? Для чого живемо?



16 травня 2005р. кандидат медичних наук, лікар-кардіолог


Іванна Павлівна Осос


^

дописувач
-

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
06:53, 20 листопада 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464