культура
Праправнук Шевченка в Сокалі
У середині червня у родини Любові та Дмитра Мельничуків з Сокаля гостював праправнук Шевченка по брату Йосипу Микола Лисенко з дружиною Галиною та ученицею Оксаною Сивак. Разом вони завітали у музей «Людина. Земля. Всесвіт», де їх гостинно зустрів директор музею, сокальський митець Анатолій Покотюк. Він, як з`ясувалося, знайомий з Миколою Павловичем ще з 1976-го.
Старший науковий співробітник музею Наталія Покотюк провела екскурсію, розповіла як пан Анатолій створював перші роботи, зокрема, зупинилася на історії1 створення Сокальської, Тартаківської, Белзької Матері Божої. Адже недарма експозиція носить назву - Пантеон Матері Божої. У залах панує особлива аура - спокою, умиротворення, духовності. Анатолій Покотюк втілює свій дар у мистецтві різьби та інтарсії. Гості захоплено оглядали роботи. Звичайно, особливу увагу привернула Шевченківська кімната, де є найменший «Кобзар» у світі та портрет молодого Т. Г. Шевченка київського художника Володимира Козара. На почесному місці серед експонатів і лист самого Миколи Лисенка до Анатолія Покотюка.
М. Лисенко напрочуд схожий на свого знаменитого предка: погляд, чоло, ніс, підборіддя, вуса, дрібні риси, залисина. До того ж живе він в тому ж селі Кирилівці на Черкащині, яке давно перейменували на Шевченкове.
Як відомо, прямих нащадків у Т. Г. Шевченка не було. Натомість його рідні брати і сестри Катерина, Йосип, Микита, Ярина мали дітей. Микола Павлович, який веде свою лінію від Йосипа, є один з небагатьох родичів, що складає четверте покоління найближчих нащадків поета. Чоловік каже, що ніколи не користувався тим, що він близький родич славного українського Кобзаря. Натомість, це зобов`язувало бути гідним його на щадком, рівнятися на людей з великої літери та справжніх патріотів, зокрема, на диктора українського національного радіо Петра Бойка, який нещодавно вперше в історії України записав «Кобзар», що користується великою популярність серед слухачів. І скромно додав: «Я стараюся, як можу, менше грішити, бо всі ми грішні».
Дружина пана Миколи - Галина Федорівна працює вчителем у школі для обдарованих дітей, яку створила Ніна Терещенко на Шевченковій землі. Тут все переповнене духом української культури, мистецтва.
За фахом пан Микола - інженер-механік харчових виробництв, а за покликанням душі і серця - творча натура.
- Так вже трапилося, що я поставив перед собою дуже нелегке завдання - вивчити і дослідити сімейне генеалогічне древо роду Шевченків, до якого належить і український геній Тарас. Цією працею займаюся понад ЗО років. На сьогоднішній день вона майже закінчена. Генеалогічна схема має розмір десь від п`яти метрів в довжину і до 3-х метрів у висоту. Нині нащадків славетної родини налічується 1008 осіб. Думаю, що ця моя робо та буде цікавою не тільки для працівників музею, але й для освітніх закладів. Вважаю, що кожна родина повинна знати свій родовід, щоб нащадки баЧИЛИ ЗВІДКИ ПОХОдИТЬ ЇХНЄ коріННЯ .Ця моя праця є прямим відгуком на послання Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам мо їм...». Я це зробив, і думаю, що якщо спонсори знайдуться, то на двохсотріччя Тараса Григоровича Шевченка зроблю такий подарунок, -розповів чоловік.
На жаль, п. Микола не відчуває з боку держави зацікавленості у такому виданні.
З поезій Шевченка йому найближчі до серця ліричні твори, які заставляють задуматися про життя, для чого ми послані на цей світ, яка наша місія, і що ми зробили для цього і нашої України.
У роду Шевченків було багато здібних і талановитих людей, які працюють у різних галузях. Це художники - Ефотій Красицький, Яків Шевченко, Валерій Красицький, кандидат мистецтвознавства Київського державного університету дизайну, нащадок по брату Микиті - Микола Лихошва. Пись менники і поети -Дмитро Красицький, Олександр Відоменко - шевченкознавець, який видав сім книг. Мешкає у Хмельницьку. Поет і художник В`ячеслав Шевченко зробив переклад творів Шевченка на російську. Та книжку, на жаль, не видали. У Москві жив академік Людвіг Боярський та інші.
Микола Лисенко - цікавий співбесідник, який захоплює своєю щирістю та добротою. Він охоче відповідав на запитання, розповідав про наболіле, вважає, що садиба Т. Г. Шевченка у Шевченковому - сакральне місце для українців. І кожен повинен побувати там, як і у Каневі на Чернечій горі: Ми просто не маємо права не виконувати його заповіт, а він просив «не забудьте мене пом`янути». Кожна людина, яка там побувала, відчуває приплив сил, які невідомо звідки беруться. Як правило, ці відві дини не є останніми. Люди знову і знову приїжджають на цю святу землю, де у свій час ходив «мали ми босими ногами» маленький Тарас, помилуватися ставком та краєвидами його. Для нащадків славної родини уже стало традицією збиратися у Каневі, щоб пом`янути свого славетного родича за християнським звичаєм.
Микола Лисенко відзначив, що уже втретє на Сокальщині. А у 1995 році запросила його сюди міська влада на відкриття пам`ятника Т. Г. Шевчен ку. І він мав честь бути присутнім на цьому святі.
- У Вас чисте, тихе містечко, - сказав гість. -І я щасливий, що Бог послав мені таких друзів - Дмитра Мельничука та Анатолія Покотюка. Остан ній, зокрема, доклав чимало праці та творчості, щоб відтворити духовні цінності і пов`язати з нашими реаліями життя. А. Покотюк - людина дуже творча.
А його дружина Галина додала: «Мене вразила гостинністю родина, до якої ми приїхали, а тут, у музеї, відчула особливу ауру духовності і мені здається, що пан Покотюк через свої творчі роботи допомагає запалити у душах людей вогник любові до всього українського та розвиває гордість за українське».
18 червня 2010 р. Любов ПУЗИЧ.
^
Газета
"Голос з-над Бугу"
спорт
"Сокіл"-перший
У Сокалі 4-6 червня пройшов волейбольний турнір пам`яті засновника відбиванки на теренах Сокальщини с. п. доктора теології, філософії та права Петра Саноць-кого. Команди вітали сокальськими короваями. На параді-відкритті з привітаннями до учасників зверну¬лися голова районної ради Олег Солодяк, начальник відділу освіти РДА Роман Монастирський. Роман Новацький познайомив присутніх з учасниками турніру та почесними гостями.
Змагання розпочалося грою ко манд Львова («Барком») та Луцька («Підшипник»). Запекла боротьба точилася п`ять партій, перемогу святкували львів`яни.
Зустріч сокальського «Сокола» з командою Житомира була менш напружена, перемогли сокальчани - 3:0. Команда з Житомира уком плектована виключно спортсмена ми з вадами слуху, вона - неодноразовий переможець та призер чемпіонатів Європи, світу та Олімпійських ігор серед спортовців. Вже в 2010 році житомиряни брали участь в Олімпійських іграх (Тайвань) серед спортсменів з вадами слуху, де стали срібними призерами.
В кінці першого дня турніру в актовому залі Сокальського НВК №2 «ЗШ І-ІІІ ст. - ліцей» пройшла конференція на тему «Сокальському волейболу - 85 років». З доповіддю ви ступив Роман Новацький. Про політичне та громадське життя Петра Саноцького розповів голова районної організації КУН Ігор Дацюк. Зі спогадами про навчання в Сокальській ДЮСШ, роботу тренером виступив Юрій Хтей - батько Тараса Хтея, призера Олімпій ських ігор в Афінах.
Присутні з великою увагою прослухали виступ представника Червонограда Василя Іванцевича, який в складі збірної України ветеранів волейболу (65 років і більше) у Фінляндії в кінці травня цього року посів друге місце в чемпіонаті світу.
Перед присутніми з чудовою концертною програмою виступили учні Будинку учнівської та юнацької творчості. Другий ігровий день розпочався грою команд Житомира та Львова, де перемогу святкували житомиряни - 3:1, сокальчани ж обіграли лучан - 3:0.
В заключний день зустрілися команди Житомира та Луцька, перемогли перші - 3:0.3 таким же рахунком «Сокіл» виграв гру у львів`ян. «Сокіл» - перший, на другому місці команда Житомира,третіми стали львів`яни. Переможці та призери змагань нагороджені кубками, дипломами, гравці - грамотами, медалями.
Турнір пройшов на належному рівні. За це оргкомітет вдячний директору фермерського господарства Ігорю Хом`яку, приватному підприємцю Олегу Фенчину, начальнику відділу освіти РДА Роману Монастирському, начальнику відділу молоді та спорту РДА Ярославу Тарасюку, директору Сокальського НВК №2 «ЗШ І-ІІІ ст. -ліцей» Любо ві Кравцовій, директору БДЮТ Мари Поліщук, голові профкому «Львівтрансгазу» Любомиру Гнатківському.
18 червня 2010 р. Світлана Ксьонжик
^
Газета
"Голос з-над Бугу"
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
