культура
КНИЖКА - ВІКОНЦЕ, А ЧЕРЕЗ НЬОГО ВЕСЬ СВІТ ВИДНО
Майже двадцять років працює бібліотекарем в с. Корчів Марія Ярославівна Свердан. І хоч вона не місцева, у Корчів прийшла за невістку, любить село. Вболіває за його майбутнє, робить усе, щоб тут вирувало життя, влаштовує різноманітні культурно-освітні заходи у бібліотеці. Марія Свердан хороший організатор і сама є учасницею художньої самодіяльності Народного дому, співає у церковному хорі.
У бібліотеці, яка займає одну кімнату, хоч і тісно, але затишно. Книжковий фонд сільської книгозбірні складає понад 4500 книг, її користувачами є 413 селян, з них 90 читачів - це учні.
Книги акуратно розміщені на стелажах. Діти залюбки приходять сюди, щоб взяти книги з вірша¬ми, оповіданнями, казками улюблених авторів. їх привітно зустрічає бібліотекар. З нею можна обгово¬рити прочитане. Жінка охоче порадить що ще взяти. У бібліотеці проводять різні тематичні свята, книжкові виставки, вікторини, огляди нової літератури. - Ми радіємо, що наш фонд поновився новою літературою, - каже бібліотекар. - За сприяння Львівської обласної ради надійшли чотири томи В`ячеслава Чорновола, твори Івана Франка, Юрія Липи, збірки «Конгрес українських націоналістів», «Львів-Афган-Львів», «Угнів - найменше місто в Україні» та інші. Та хотілось, щоб нам присилали також твори сучасних авторів.
Сьогодні користується попитом у читачів письменниця Ірен Роздобудько. У бібліотеці її три книги. Читачі часто запитують про твори Юрія Андруховича та Марії Матіос. Останньої є лише «Солодка Даруся». Бібліотекар замовила ці книги, та поки що вони не надійшли. Нові - дорогі, зрозуміло, що забезпечити ними всі сільські бібліотеки дуже важко. - Дякую читачам, що відгукнулися на акцію «Подаруй бібліотеці книгу», - продовжує завбібліотекою Марія Свердан. -13 книг подарували Ірина та Руслан Ковальчуки, а дитячу літературу - підприємці Надія та Ігор Луки. Радію з того, що книга знаходить свого читача, її цінують у багатьох родинах. Зокрема, в сім`ях Марцівих, Ігнатюків, Нарзикулових, Ковальчуків, Гуличів, Павлюків, Сідельників, Назариків, Ліненських, Чорних. Як хліб - пожива для тіла та розуму, так книжка - розрада для душі.
Корчів дуже віддалений від райцентру, тож знайти популярну книгу важко. А студентам та учням, окрім сільської книгозбірні та шкільної бібліотеки, ніде взяти необхідну літературу. Адже у селі не у багатьох є власні бібліотеки чи комп`ютери, мало хто має доступ до мережі Інтернет. Лані Марії хочеться, щоб односельчани: і дорослі, і діти, багато читали, поринули у багатогранний, розмаїтий, неповторний світ книги. І як не прикро, ділиться жінка спостереженнями, у бібліотеку селяни навідуються рідко. Найчастіше сюди заходять учні місцевої школи та студенти, інколи хтось з селян зайде почитати або ж переглянути підшивки «Голосу з-над Бугу», «Високого Замку». Приміщення, де міститься сільська бібліотека, старе та пристосоване і давно потребує ремонту. Треба перекрити дах. Тут пічне опалення, тож щоосені та взимку пані Марія розпочинає свій робочий день із розпалювання печі. Сільські бібліотекарі працюють у значно важчих умовах, ніж їх міські колеги. Вони мусять докласти чимало зусиль, щоб у приміщенні було затишно та комфортно. Старається зробити це у Корчеві й Марія Ярославівна, для якої бібліотечна справа стала улюбленою. Вона як може прививає односельчанам любов до книги та слова, особливо учням початкових класів.
Бібліотекарю хотілося б щоб усі читачі були подібні до Сильвестра Луки. Вісімдесятидворічний чоловік перечитав майже усі книги у бібліотеці. Любить твори українських авторів. Йому щотижня приносить книги з бібліотеки його син Ігор. Сильвестр Михайлович цікавий співрозмовник. Ось чому Марія Свердан ставить його у приклад юним читачам. Жінка, вважає, що книжка - маленьке віконце, через яке видно весь світ.
Любов ПУЗИЧ.
18 листопада 2008р.
^
Газета
"Голос з-над Бугу"
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
