|
Кажуть, що коли робота та хоббі співпадають, можна отримати хороші плоди. Тому цього літа ми вирішили цей факт долучити до відпустки, поєднати приємне з корисним. Для цього була вибрана каталунська частина Іспанії Коста Брава. Ця, одна з найперших туристично-експлуатованих набережних, об’єднує в собі далініанський трикутник. А тобто, театр музей у Фігерес, замок у Пуболі, будинок у Порт Лігат в Кадакесі.
Зупинились ми у наметевому містечку, розташоване у лісі. Все було як у нас вдома на Валівці: палатка, ліс, романтика... Біда лише у тім, що не можна розводити вогонь та за місце треба платити. Тішило те, що до моря стежиною через лісок було лише 800 метрів. Містечко належало до міста Л’єскала, до якого також належав музей під відкритим небом Емпуріес. Це було приємною несподіванкою, візит туди був включений негайно в план нашої відпустки. А план був простий: до обіду ми відвідували цікаві місця, а після обіду губились на пляжі. Тож на другу частину нашої відпустки навіть не буду витрачати часу і так все зрозуміло: вода солена, сонце пекуче, пісок теплий...
Перший візит ми зробили до міста Фігерес. Тут знаходиться найголовніший музей Далі, а в ньому його могила. Музей-театр (офіційна назва) насправді був колишнім міським театром, де була проведена перша виставка художника ще в юначі роки. Під час громадянської війни театр був значно пошкоджений, викуплений художником і за свого життя перетворений у свій музей. Тут знаходяться найекстравагантніші роботи майстра. Розповісти про музей в декількох словах неможливо. Я особисто в ньому вдруге і водночас як в перший раз. Сім’я була в захваті, тому що сюрреалізм в кінці кінців виявився набором загадок, які треба було розв’язати, щоб зрозуміти про що говорить художник.
Наступний візит у невеличке село Пуболь, в якому знаходиться замок, що був подарований Сальвадором своїй дружині Гала. Варто додати, що дружина художника з російським корінням і повне її ім’я Єлена Іванівна Дяконова. Всюди із Далі вона фігурує як ГАЛА, але я думаю що по-українськи має звучати просто Галя. З історії відомо, що колись художник пообіцяв Галі замок як справжній іспанський "ідальго" (лицар).Стекло багато води з дня обіцянки і будучи вже на вершині слави Далі стримав своє слово. Галя прийняла цей подарунок з однією умовою, що він приїжджатиме до неї в замок лише з її запрошення. Що так і було. Під час перебування у замку художник доложив до його декорації свою сюрреалістичну руку вплоть до могили Галі, яка померла раніше за Далі та похована у замку.
Останнім пунктом у цьому трикутнику знаходиться будинок майстерня в Порт Лігат. Колись це був літній будинок батька Далі, що був розташований серед рибацьких хижин у невеличкій бухті. Тут була майстерня художника і з роками він прикуповував навколишні хижини та доєднував їх до свого архітектурного комплексу. Тут жив із своєю дружиною і тут приймали гостей. Тут працював над багатьма роботами для своїх музеїв, своїх виставок та для своєї єдиної цілі та ідеї в житті - Гала. Демонструючи у США одну із своїх картин "Портрет Гала з двома баранячими ребрами підтримуючими рівновагу на її плечі" його запитали який зміст цієї картини? На рахунок цього він відповів: "Я так люблю Галу, що з’їв би її, тому в неї на плечі я намалював ребра з’ївши їх я насичусь і Гала залишиться для мене на більше часу. Ось так вміють крутити голову наші слов’янські дівчата, що їм і зараз непогано вдається.
У передостанній день відпустки ми відвідали Емпуріес. Охарактеризувати це місце можна по-різному, але насамперед це археологічний музей під відкритим небом, тут до сих пір проводяться археологічні розкопки, це є ціле місто котре розкопане лише на 25%.
Перші згадки про нього йдуть у VII ст. до нашої ери і місто називалося Емпорда. На початку VI ст. д.н.е. тут основалися грецькі торговці і місто називається Емпуріон. У 195 р. до нашої ери римляни засновують військову базу для контролю порту, об’єднавшись з грецьким поселенням місту дають назву Емпорі, з часом місто занепадає до обезлюднення та руїн. На сьогоднішній день це Емпуріес - цікаве місто для любителів археології та стародавньої історії.
Правду казали люди, корисне із приємним так само як і робота та хоббі дають свої їстівні плоди. І мабуть одне без одного й не можуть існувати так само як і багато інших речей у житті. Речей, котрі по природі своїй протистоять один одному. Так як: солоне і солодке, мокре і сухе, логіка та сюрреалізм, день і ніч, добро та зло. Здається, дякуючи вічному протистоянню й існує життя на землі.
Так чи ні?
Орест Антошків |
Подорож по Іспанії 
