| 8 год. 40хв.
Літак української середземноморської авіалінії «Аербас» злетів з Бориспільського
аеропорту, взявши курс на південь. Позаду залишились тривоги і клопоти,
попереду — чекання сьомого чуда світу. Під нами швидко промайнули Чорне
море, Одеса, Анкара і ось уже бортпровідниця говорить: пролітаємо над
Середземним морем, перед вами Суецький канал. В ілюмінаторі — височенні
гори, каньйони, пустеля.
Непомітно пролетіли чотири години і ми приземлились
у місті Шарм-ель-Шейх.
Нас зустріло гаряче сонце, на градуснику +28 і усміхнений
гід Гаяне — молода вродлива жінка, яка досить пристойною російською мовою
почала знайомити нас з своєю країною.
Єгипет розташований у двох частинах світу—Африці та
Азії. А нове, збудоване двадцять років тому спеціально для туристів місто
Шарм-ель-Шейх розкинулось в центрі Сінайського півострова, на тій самій
широті, що й Україна, тож і стрілки годинників нам не довелось переводити.
Поселили нас у п'ятизірковому готелі «Рауф». На острові Тіран розташований
контингент миротворчих сил ООН, який підтримує порядок в регіоні. Серед
них є і українці. Зовсім поруч — Ізраїль, з яким воюють араби. Так що
озброєних солдат зустрічали часто. Вдень спека, але клімат настільки сухий,
що її практично не відчуваєш (навіть не пітніли), вночі —досить прохолодно,
доводилось вдягати светри. Після 17 год. відразу темніє. В місті є 70
готелів, дуже багато туристів з Росії, Італії, України. Ця арабська країна
власне і живе за їх рахунок. Основні доходи Єгипту від експлуатації Суецького
каналу, туризму та «бакшишу» (чайових). Без останніх тут і кроку не ступиш:
піднесли плати, прибрали номер в готелі чи принесли пляшку води — витягай
гроші. Навіть на екскурсії водії возять за «бакшиш». Не заплатиш — дуже
ображаються. Обслузі, як правило, дають 50 піастрів (50 наших копійок).
Шарм-ель-Шейх стоїть на березі Червоного моря — найглибшого і найсолонішого
у світі, в нього не впадає жодна прісноводна річка. Навкруги звичний пейзаж:
гори, пустеля, пісок. А посеред них — сучасне місто, височенні пальми,
басейни. До кожного дерева підведена вода. Тому вона особливо ціниться
тут. Навіть місцеві туристи, їдучи на відпочинок, як правило, везуть з
собою пляшки з водою. Ми приїхали в Шарм-ель-Шейх на третій день Рамадану
— найбільшого свята мусульман. їх тут більшість — десь близько 95 відсотків,
хоча офіційно вважається, що є 20% християн. Хоча і в ці святкові дні
туристам, щоб купити пиво, потрібно мати з собою паспорт, в якому роблять
спеціальну відмітку, адже в країні діє сухий закон.
Харчування в готелі було дворазове: сніданок о 7—10
год., вечеря о 16—20 год. — кому як вигідно. Шведський стіл: бери скільки
і чого душа бажає. Деякі нестримані туристи тримались за животи. Звичайно,
хіба шлунок може відразу перетравити м'ясні, рибні, безліч овочевих страв,
екзотичних фруктів. Просто дивуєшся, де їх вирощують, адже плодоносні
землі займають лише 4 відсотки Єгипту, решта — пустеля. Зате ніде не куштував
таких смачних динь, баранини, винограду, манго... Щодня пили свіжо витиснений
гранатовий, апельсиновий соки. Були в меню і різноманітні морські продукти,
дуже смачний рис з курчатиною. Ходили ми у шортах, футболках.
Нашим жінкам не рекомендували носити короткі спідниці,
мусульманки накривають голову, ходять в легких шароварах і накидках. Їм
дозволяється показувати обличчя і лікоть, але не нижче, боронь боже, показати,
наприклад, п'яту. Для того, щоб одружитися, чоловіки повинні заплатити
батькам нареченої великий калим і мусять матеріально утримувати сім’ї
Такий тут закон. Жінок не мають права змушувати працювати, однак кожен
чоловік може мати їх аж чотири (як правило, більшість мають по дві дружини),
їх місце — на кухні. Не видно жінок і на вулицях, хіба що на базарі побачиш
звичну картину - попереду йде араб, а за ним — жінка з купою дітей (на
одну жінку їх в середньому припадає четверо). Висока в країні дитяча смертність:
з кожної тисячі новонароджених вмирають 60. Нема тут практично і розлучень:
якщо чоловік покидає дружину, то вона отримує 25 відсотків усього майна,
а коли є діти — 75%! Так що до створення сім'ї тут підходять дуже серйозно,
не кожному вона по кишені. Тож на іноземок, вдягнених по-європейськи,
звертають особливу увагу, мусульманські закони забороняють відкривати
жіноче тіло. Хоча на базарі бачили мусульманок у джинсах і футболках.
Однак у кав'ярні нам демонстрували танець живота.
Населення країни складає 70 млн. осіб, 20 млн. живуть
у столиці — Каїрі. Кожні 25 секунд народжується дитина. Річний приріст
населення — 2,2 відсотка. 97%—араби. В долині Нілу живуть нубійці, а в
пустелях на узбережжі Червоного моря—бедуїни (кочові скотарі).
Лише половина населення вміє читати і серед них більше
30 відсотків—це жінки. Навчаються тут шість років: 3 роки—початкова і
3—середня освіта. Більшого для чоловіків, які в основному обслуговують
туристів, і не треба. Зрештою, хто хоче, може продовжувати профосвіту.
Освіта безплатна, гроші треба давати лише за підручники: наприклад, студенти
щороку витрачають на це 11 доларів. Оскільки сюди приїжджають відпочивати
багато росіян, араби прагнуть вивчити цю мову. Про це просив мене і готельний
працівник Ахмед.
Офіційна релігія — іслам. Моляться тут п'ять разів
у день, причому в найнесподіваніших місцях: араб може розкласти свій ритуальний
килимок і посеред крамниці, і на площі чи вулиці і бити поклони. Іслам
тримається на трьох китах:
- 1. Нема бога, крім Аллаха.
- 2.5 разів в день молитва.
- 3.2 відсотки доходів багатий мусить віддати бідним (його ніхто не
контролює).
- 4. Суворе дотримання посту.
- 5. Кожен повинен хоч раз побувати в Мецці, так званий «Хадж»
Віктор ПОНОМАРЬОВ м. Сокаль. |
|
|
ЄГИПЕТ - КРАЇНА ПІРАМІДІ ПУСТЕЛЬ, ВЕРБЛЮДІВ
