Бурхливі часи пережила Україна. Хто лише не прагнув
поневолити наші багаті землі? І кожний поневолювач грабував, вбивав,
нищив. Не обминули ці буревії і місто Белз, що на Сокальщині. Не раз
тут панували чужинці. Але у 1030 році київський князь Ярослав закріпив
Белз за Київською державою.
Вороги нищили або привласнювали наші духовні цінності.
Прикладів історія знає багато. Цікаві події пов'язані з Белзькою чудотворною
іконою Пресвятої Богородиці, яку тепер називають Ченстоховською.
Існують різні перекази про цю ікону. Один з них розповідає,
що у полоцького князя Ігоря, нащадка св. Володимира Великого, була вродлива
дочка Предислава. І хоч жила вона в достатках, але не любила світських
розкошів. Найбільше вона любила читати св. Письмо. Багато княжих синів
домагалися її руки, але вона вирішила посвятити своє життя Небесному
Творцю, коли ж батько захотів віддати її заміж силоміць, вона потайки
втікла до жіночого монастиря. В цьому монастирі настоятелькою була колишня
княгиня, а тепер ігуменя Романія. Вона прийняла Предиславу в монастир
і при облечинах надала їй ім"я Єфросинія.
Одного разу Предислава попросила полоцького єпископа
Іллю дозволити їй жити на самоті в комірці, яка знаходилась біля притвору
катедральної церкви Божої Премудрості. Отримавши дозвіл, вона жила побожно.
Молилася, постила та переписувала побожні книги, бо в ті часи ще не
було друкарень. Так вона поширювала науку й славу Божу серед людей.
Через кілька років усамітненого життя у сні їй з'явився
ангел, що взяв її за руку і вивів за місто до місцевості Сілець, де
стояла невелика дерев'яна церква і сказав: „Тут тобі треба замешкати,
бо Господь Бог хоче через тебе багатьох привести на спасенну дорогу".
Предислава сказала: „Готове серце моє, Боже, готове серце моє".
З'явився ангел також і єпископу, сказавши: „Введи Божу Служебницю до
церковці Спасителя в Сільці, і помісти її при ній, бо Господь хоче,
щоб там постав монастир Богові посвячених дівиць". Коли єпископ
розповів Предиславі про свій сон. то і вона зізналася, що бачила ангела
та чула від нього такі слова.
Тоді єпископ запросив на нараду батька Предислави
- князя Ігоря - і повідомив його про видіння і Божу волю. Після цього
Предиславу поселили при церкві в Сільці, а згодом побудували там жіночий
монастир для дівчат, які хотіли в чистоті і невинності серця служити
Господеві.
У тому новому монастирі стала св.Предислава. ігуменею,
а також учителькою і провідницею до спасіння для інших дівчат, що бажали
все своє життя посвятити на службу Господеві. Дивлячись на богоугодне
життя св.Предислави. сестри-монахині кріпилися в своїх святих постановах
та запалювалися до ревнішої служби Богові. Монахині працювали над піднесенням
Божої хвали: брали участь в церковних Богослужіннях, вчили світських
дівчат гарного церковного співу, дбали про прикрасу Божого дому дорогоцінними
вишивками, гаптуванням та іншими мистецькими витворами.
Св.Предислава запросила до монастиря свою молодшу
сестру, княжну Грядиславу, а потім і свою кузину, княжну Звениславу.
Звенислава привезла з собою дорогоцінний одяг, приготовлений для весілля,
зложила все до ніг св.Предислави і сказала: „Мати Ігумене і моя дорогенька
сестричко! Ось маєш усі мої дорогоцінні прикраси! Вони тепер для мене
нічого не варті. Віддаю це все до церкви Спасителя. а сама бажаю якнайвірніше
служити Йому і серцем, і душею та схилити свою голову під Його солодке
та легке ярмо". Св.Предислава радо прийняла її. Наказала постригти
і облекти, надаючи їй ім'я Єфрасія. Крім цього вступили до цього монастиря
ще дві княжни: Киринія і Ольга, дочки брата св.Предислави. До них сказала
Св.Предислава: „Бажаю жертви вашої невинності для освячення нашого народу!"
Обидві княжни впали до ніг св.Предислави і сказали: „Нехай діється з
нами Божа воля, а твоя нехай наставляє нас!.."
Через деякий час цей монастир став замалим, бо дуже
багато дівчат вступало туди. Тоді Св.Предислава постановила вибудувати
нову муровану церкву разом з монастирем. Через рік будова була закінчена.
І Св.Предислава захотіла привезти до своєї нової церкви ікону Пресвятої
Богородиці, одну з тих трьох ікон, які, за старовинним переказом, намалював
св.євангелист Лука ще за життя Божої Матері. Тому, після гарячих молитов,
Св.Предислава вислала послання в Царгород до царя Комнена з проханням
подарувати їй ту ікону, що була в Ефезі.
Грецький цар, бачачи велику любов св.Предислави до
Господа Бога і Божої Матері, виконав її волю, привіз чудотворну ікону
Пресвятої Богородиці з Ефезу до Царгороду й переслав її до Полоцька.
Св.Предислава прийняла ікону з невимовною радістю, поставила її у своїй
монастирській церкві та прикрасила золотом і дорогоцінними каменями.
Під час татарських нападів на Україну цю ікону перенесли
під опіку князя Льва. сина галицького короля Данила.
Якийсь час її переховували в монастирській церкві
оо. Василіян V Львові. А потім перенесли до княжого замку в Белзі. Інший
переказ розповідає про те, що в XIII ст., коли Белз зруйнували монголо-татари.
Матір Божа зійшла на землю на белзькому „Замочку" і лишила слід
на камені і свою ікону на згарищі князівської церкви. Звістка про це
чудо швидко рознеслась навкруги - і жителі навколишніх сіл, що врятувалися,
приходили до Белза під захист чудотворної ікони. Матір Божа стала захисницею
белзького люду від усіх нещасть. До неї несли свої жалі знедолені і
бідні, до неї приходили запорадою, вона стала натхненницею нелегкого
тогочасного життя. На місці зруйнованої князівської церкви люди збудували
дерев'яну каплицю, де і зберігалась чудотворна ікона. Не раз рятувала
Пречиста Діва Марія жителів Белза і „Замочок" від ворогів.
Одного разу, коли монголо-татари оточили белзький
замок і почали обстрілювати його, вона врятувала людей від загибелі.
В легенді розповідається, що. коли стріла з монгольського лука поцілила
в шию Богоматері, почалась сильна буря, що страшенно налякала загарбників.
Між ними виникла суперечка, і вони відступили. Гарячою молитвою дякували
врятовані жителі Пречистій Богородиці. Неспокійне життя і далі вирувало
на Україні. Згодом Галичина, в тому числі і Белз, потрапили під владу
Польщі.
В 1382 р. намісник Галичини Владислав Опольський вивіз
ікону до Польщі і помістив її в костелі на Ясній Горі в м.Ченстохові.
де вона знаходиться до сьогоднішнього дня. Ця ікона стала символом національної
гордості поляків, вони її називають „крульовою польської корони".
В 1933 р. в Белзі. на „Замочку" біля церкви, поляки збудували т.зв.
„Башту Маріацьку" і помістили там пам'ятну дошку, на якій написано,
що збудована вона на честь освячення Папою Римським Пієм XII в 1932р.
550 річниці перенесення чудотворної ікони Матері Божої з Белза до Ченстохови
і встановлення на честь цієї події 26 серпня відповідного свята.
Ще одним доказом того, що ікона була в Белзі півтисячі
років, служить напис на іконі.: „Літ триста в Єрусалимі, 500 років в
Царьграді, 500 - на белзькім замку..."
Деякі історики писали, що ця ікона походить з Візантії.
Начебто візантійський імператор Никифор у 803 році подарував її Карлові
Великому, а той якимсь чином передав її київським князям. А ті вже пізніше
помістили в белзькому замку. А львівський хронологіст з XVII ст. Зіморович
доводить, що ікона намальована апостолом Лукою, першим християнським
іконописцем.
Пізніше, коли київський князь Володимир одружився
з сестрою імператорів Візантії Василя і Констянтина - Анною, в посазі
її була ікона Пречистої Богородиці, яку Володимир перевіз до Києва.
Потім ікона, як спадщина, переходить до галицького князя Льва Даниловича.
Пречиста Божа Мати тим. хто щиро молився біля тієї
ікони, не раз допомогала в скрутні хвилини. Вона лікувала недуги душі
і тіла, оздоровлювала, повернула багатьом людям зір. Та й тепер ця святиня
славиться багатьма різними чудами.
О. Михайло Левицький
