Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua                             /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Обговорити на форумі

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

ст. 87

під командуванням хорунжого Штиля, дістала завдання звільнити в’язнів з концтабору. Негайно по першім пострілі друга Хмари чот. к-р Довбуш вистрілив теж з протипанцерної труби на електростанцію. Таким чином позбавлено місто світла. Одночасно почався наступ на охорону концтабору. Перестрашені енкаведівські лакеї скоро повтікали звідти і поховалися по різних криївках.
Тут наступила незабутня сцена. В’язні почали виходити з концтабору. Вони кидалися повстанцям на шиї, обнімали їх та цілували. Багато серед них було рідних, знайомих. Почалися розповідання, поплакування.
Та командир групи не дозволив баритися. Він наказав кільком повстанцям вивести звільнених в’язнів за місто дорогами, які були обставлені нашим вояцтвом. За містом недавні кандидати на сибірських каторжників порозходилися домів, кожний у свою сторону.
Інші повстанці зайняли броварню та забрали звідтіль кілька бочок пива. Возами вивезено бочки з пивом до призначеного місця.
На горищі концтабору поховалися більшовики. Тяжко було їх звідти викурити. Та на це порадили повстанські гарматки. Цільними пострілами вони знищили укритого ворога.
Вже була третя година. Прийшов наказ негайно відступити з міста. Ворог, який заховався частинно у своїх укріплених бункерах, старався ще нам хоча перед відступом перешкодити. Він почав обстрілювати кулеметним вогнем вулиці. Ройовий к-р П. кількома пострілами з 82-мм ґранатомета обороняв наш відступ. Ракетою дано знак для відділів, що стояли на бойових заставах, щоб відійшли на умовлене місце збірки.
Коли встало сонце, то вже нікого з повстанців не було видно на відкритих теренах. Тільки окупант у м. Радехові не дораховувався своїх. Під час нашого наскоку убито понад 20 більшовиків, а 15 поранено. Наші втрати були малі: тільки 5 ранених. Ми відбили у ворога понад 200 в’язнів з концтабору. Козацьке діло по-козацьки виконали повстанці.

Із оповідання повстанця відділу «Галайда»


Лента за лентою…


Наш наскок на райцентр Радехів допровадив сталінських собак до скаженої люті. Ми знали: тепер кинуться вони за нами з подвійною силою. Пожене їх і скажена лють, що вони безсилі в боротьбі з українськими повстанцями, які розбивають їм навіть райцентри та виполошують їх з тих гнізд. І пожене їх страх перед найстаршим кремлівським собачим батьком, який їм придавить хвоста за те, що не можуть дати нам ради.
Отож треба було сподіватися ще більшої погоні й облави,  ніж бували досі.
Негайно після наскоку ми зібрались у т. зв. Радванецьких лісах, розташованих на півдні трикутника залізничних шляхів Камінка Струмилова-Сокаль та Камінка Струмилова-Радехів, Після полудня наші три відділи –
«Галайда І», «Перебийніс» та «Кочовики» — пішли до села Яструбичі на вечерю. Повстанські відділи «Тигри» і «Пролом» відлучились від нашої групи і пішли в іншу сторону. Їм удалося щасливо обійти всі більшовицькі застави. Не так пощастило нам.
Вже перед селом натрапили ми на ворожу заставу, яка привітала нас вогнем з кулеметів. Значить, вже віднайшли нас. Скоро!... Треба відступити... Після короткої наради вирішено, що всі три відділи переправляться через Буг, щоб податися дальше на захід. Але й тут нам не пощастило. На причілку Збиця, що належить до Яструбич, де ми хотіли переправитись через Буг, не було човнів. Треба було шукати іншого переходу. Всі відділи подались на північ, щоб перейти Буг мостом у селі Городище, безпосередньо на південь від м. Сокаль.
Але тут вже була теж сильна застава у поготівлі. Вона зі засідки привітала нас кулеметним вогнем. Та попеклась здорово на цьому. Наш ройовий Калина з відділу «Кочовики» відповів негайно на ворожий вогонь своїм кулеметом так цільно, що положив 15 сталінських посіпак. Ми не мали жодних втрат (крім вистріляних набоїв). Однак від переходу в цьому місці треба було відступити, бо брати міст лобовою атакою в партизанській тактиці не вказано. Коли ворог приготовив там свої сили, то хай сидить і чекає. Ми знайдемо його тоді, коли нам догідно.
Нам стало ясно, що комплекс лісу вже обставлений з усіх сторін. Скоро почнеться безпосередня ворожа акція на ліс. Як пізніше ми довідалися, ворог стягнув у тому часі на акцію проти наших відділів на цьому відтинку чотири тисячі своїх вишколених людоловів. Півтори тисячі перешукували ліс, а решта його сил бльокувала довкруги заставами й засідками.
Значить, нам треба приготовитись до оборони, бо нема вже часу на виманеврування із загроженого терену. Було це 28 квітня 1945 року, на другий день після нашого славного бойового наскоку на Радехів. Наші відділи підібрали якнайкраще місце для оборони, гору між селами Тишиця і Воля Радванецька. Ми взялися скоро до копання окопів. Тут чекає нас мабуть сьогодні довгий і затяжний бій. Хай ворог ламає собі зуби на наших окопах.
Відділи зайняли становища. Усе готове. Чекаємо.
Цілістю командує к-р відділу «Галайда І»сотенний «Перемога». А тим часом у душі міняються почування і думки одні за одними. Одні кажуть: - Держись, брате! Не дайтесь, хлопці! Пригадайте всі знущання над нашим народом. Гляньте на неволю рідної землі! Бийтесь, мстіть, не вагайтесь, не дивіться, що їх тисячі, що ви оточені!... А інші


ст. 87
 

 

 

 

 

 

додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове. 8-066-37-90-464